Хосе Френко розвів руками:
— На жаль, пане Моеха, Дорілья — дуже вперта людина. Він не признається ні в чому…
— Я вижену вас з служби, Френко. За весь час не взнати нічого! Бездара!
— Пробачте, пане Моеха, дещо я все ж таки взнав.
— Від Дорільї?
— Ні, з інших джерел. От, прошу, познайомтеся з цим рапортом.
Френко подав папірець. Моеха вихопив його з рук помічника і взявся читати. В донесенні говорилось, що кілька років тому в Електротехнічному інституті працював науковий працівник, інженер Ернан Раміро, якого його товариші по роботі, жартуючи, називали… Сивим Капітаном! Дійшовши до цього місця, Моеха уважно подивився на Френко. Цього разу відкритий рот помічника не роздратував чомусь детектива. Навпаки, Моеха люб’язно сказав:
— Е… закурюйте, Френко. Ось цигарки.
— «Це прозвище виникло тому, що інженер Ернан Раміро працював коло електричних транспортних машин, захоплювався автомобільним спортом, плавав на яхті. Крім того, Ернан Раміро мав велике сиве пасмо немов би з самого дитинства. Звідси й пішло прозвище Сивий Капітан. Переїхавши до іншого міста, я з того часу нічого вже не чув про Ернана Раміро, але маю підстави гадати, що розшукуваний Сивий Капітан і інженер Ернан Раміро — одна й та ж особа».
Моеха знов поглянув на свого помічника. Обличчя його посерйознішало, рука механічно пригладила скуйовджене волосся.
— Це… це дуже важливі відомості, Френко. Треба негайно перевірити, де перебуває тепер цей інженер… Очевидно, це він і є.
Хосе Френко встав з переможним виглядом.
— Вже зроблено, пане Моеха Я не витрачав даремно часу, пане Моеха.
— Ви знайшли адрес Ернана Раміро?
— Так. Ось він.
І Френко голосно прочитав:
«Вулиця Сагасти, номер вісім, третій поверх».
Алонсо Моеха радісно потиснув руку свого незмінного помічника:
— Френко, я беру назад свої слова! Ви цінний працівник і… закрийте все ж таки рот, Френко… І добрий помічник, я кажу. Викличте двох агентів. Ми негайно їдемо на вулицю Сагасти. Цього разу вже не вислизне з наших рук цей Сивий Капітан — Ернан Раміро!..
Розділ восьмий
ВІЙНУ ОГОЛОШЕНО
І знов Олесь сидів у каюті керування «Люцифера», жадібно вдивляючись у рухи Сивого Капітана, який працював з приладами.
Все складалося якнайкраще. Сивий Капітан уважно вислухав доповідь Валенто Клаудо про долю старого приятеля механіка Педро Дорільї. Він поставив кілька коротких запитань Марті, що, хвилюючись, відповіла на них. І тоді Сивий Капітан сказав:
— Поліція помилилася, Валенто. Я ніколи не чув імені Педро Дорільї. Думаю, що й він нічого не знає про мене. А в тому, що він заарештований, винний все ж таки я. Поліція шукає мене і заарештовує всіх, на кого падає хоч найменша підозра. Ось чому твого батька, Марто, визволю я сам.
— Ви?.. — радісно вихопилося в дівчини.
— Так, — ствердив Сивий Капітан. — А ти до того часу залишишся тут, у мене. В нас мало часу. Ми вирушаємо!
«Люцифер» мчав кудись на всю швидкість. Олесь з неприхованим інтересом стежив за всім, що відбувалося в цій чудесній машині. Мабуть, саме обличчя юнака досить красномовно говорило про його зацікавленість, бо Сивий Капітан, поглянувши ненароком на Олеся, ледве помітно посміхнувся і сказав:
— Мені здається, Олесю, що тобі дуже хочеться щось запитати. Я навіть скажу тобі, що саме. Ти хотів би взнати дещо про мій «Люцифер». Я не помилився? Ну, тоді запитуй.
Юнак здригнув. Звідки Сивий Капітан міг знати його найтаємніші думки? Адже Олесь ніколи жодним словом не обмовився про це своє палке бажання. Втім, коли сам Сивий Капітан дозволяє запитувати, то слід не гаяти часу.
— Що рухає «Люцифер»? Що то за сила? Адже це не бензин, я певний. Хіба ж міг би бензин давати таку міць? Та й скільки його було б потрібно…
— Не знаю, чи буде це тобі зрозумілим, Олесю, — повільно відповів Сивий Капітан. — Але я спробую пояснити, хоч певний, що це здасться тобі і складним і… трохи фантастичним. Так само фантастичним, як це здавалося багатьом моїм друзям, коли я лише мріяв збудувати «Люцифер». Чи чув ти щось про внутрішньоатомну енергію?
— Звісно, чув! — радісно ствердив Олесь. Ще б йому не знати про це! Та він навіть колись читав по газетах та журналах про зруйнування атомного ядра, про те, що в такий спосіб можна звільнити велику енергію. Еге, це він чув. — Так ви використовуєте внутрішньоатомну енергію, руйнуючи атоми? — збуджено заговорив юнак. — Тоді я все розумію!
— Стривай, Олесю, — м’яко пролунав голос Сивого Капітана. — Я нічого не говорив тобі про руйнування атомного ядра. Я сказав лише про атомну енергію.