— Не варт обіцяти того, що від вас не залежить, пане Моеха, — знов перебив його чоловік у комбінезоні. — Досить, я зрозумів вас. Зараз я доповім про ваші слова Капітанові.
Він зник всередині автомобіля. Моеха чекав. Раптом він помітив, що «Люцифер» сунув з місця. Детектив здригнув: невже ще нова несподіванка? То хай, хай вони спробують щось зробити! Гармати напоготові, пальці саперів лежать на контактах електричних мін.
«Люцифер» повільно під’їхав до берега озера. І так само повільно він спустився на воду. Не зважаючи на велику вагу, сіро-зелений автомобіль легко тримався на поверхні води і тихо погойдувався.
І знов Алонсо Моеха розгубився. Значить, Сивий Капітан не хоче здаватися? Шкода, бо це було б дуже корисно детективові, — зважаючи на бажання каудільо захопити «Люцифер» непошкодженим… Ну, гаразд! Хай тоді скажуть своє слово гармати!
Повернувшися, Моеха швидко побіг до дерев: було б дуже недоцільним залишатися тут, під вогнем замаскованих гармат. Хосе Френко нетерпляче чекав його. Рот його відкрився, щелепа безпорадно відвисла. Він вказував на озеро:
— Пане Моеха, він тоне… чи ховається під воду… Дивіться!..
Справді, «Люцифер» швидко занурювався в воду. Вона доходила вже до його середини. Ні, цього не буде, не буде!
— Вогонь! — несамовито вигукнув Моеха.
Майже в ту ж саму мить (так здавалося детективові) вдарили постріли гармат. Проте, артилеристи націляли надто високо. Їхні гармати були наведені ще заздалегідь, коли «Люцифер» стояв на землі. А тепер над водою виднілася лише його верхня частина. Снаряди пролетіли вище неї і розбили кілька дерев на тому боці озера.
— Вогонь! — знов закричав Моеха. — Точніше!
Знов прогриміли постріли. Артилеристи нашвидку змінили приціл. І знов снаряди пролетіли мимо, бо від «Люцифера» над поверхнею води залишався вже самий дах з поруччям. Таємничий автомобіль поринав у воду несподівано швидко: жоден підводний човен не міг би змагатися з ним!
Проте, і артилеристи тепер не чекали дальших наказів Моеха. Вони стріляли, не вгаваючи. Снаряди падали в воду й вибухали, підкидаючи цілі водограї. Вже нічого не було видно в тих водограях. Але ні: напружений погляд Моеха помітив, як високо підкинулася в повітрі якась річ…
— Поруччя «Люцифера»! — вигукнув він радісно: — Влучили!
Так, то було поруччя даху автомобіля, зірване одним з снарядів. Але, крім того поруччя, не залишилося жодних слідів «Люцифера». Потонув він чи… Стрілянина враз ущухла. Артилеристи не мали перед собою цілі.
— Коли б він потонув, то були б якісь сліди, — збуджено проговорив Хосе Френко. — Пане Моеха, він устиг зануритися!..
Алонсо Моеха розумів це й сам. Втім, він не розгубився. З озера далеко не втечеш, це не море. «Люцифер» перебуває десь недалеко під поверхнею. Що таке озеро? Порівняно невеличка заглибина, наповнена водою. Тут є що зробити!
Детектив повернувся до Хосе Френко. Зціпивши зуби, він процідив:
— Негайно приведіть сюди грузовики з глибинними бомбами… ті, що мусили їхати до моря…
Очі Френко радісно спалахнули: він зрозумів думку свого начальника.
Через чверть години грузовики вже наблизилися до галявини. На одному з них був широкий і короткий моторний човен дивної форми. На двох інших навантажені були глибинні бомби, круглясті, незграбні, вкриті брезентом. Так, вони стануть зараз у пригоді!
Люди, що були на грузовиках, спритно зіскочили на землю. Звичними, швидкими рухами вони зняли з першого грузовика човен і підтягли його до води. За кілька секунд він уже погойдувався біля берега. Озеро в цьому місці глибшало зразу; навіть морський корабель не торкався тут кілем дна.
Ще кілька хвилин — і на човні вже лежали чотири глибинні бомби, кожна в своєму м’якому, призначеному для неї гнізді. Командир човна підійшов до Моеха і доповів:
— Човен готовий.
— Ви скидатимете бомби, перетинаючи озеро впоперек, — наказав Моеха. — Зразу по тому повернетеся і візьмете нові бомби. Можете не берегти їх, хай буде вірніше.
— Єсть! — коротко відповів командир.
Затарахкотів мотор. Човен легко відплив від берега. На відстані п’ятнадцяти метрів за знаком командира було скинуто першу бомбу. Зразу ж таки човен стрілою відлетів убік, використовуючи всю потужність мотора. Це було зроблено якраз вчасно, бо за півхвилини вода в тому місці, куди було кинуто бомбу, обдулася, немов велетенським пухирем, зеленуватим горбом. Потім цей пухир раптом луснув, викинувши вгору стовп води, брудної, з намулом і водоростями. І одночасно пролунав міцний глухий удар. Вибухнула перша глибинна бомба.