— О! — Марічка дуже двозначно відреагувала. — Знаєш, що про такі вечірки розказують.
— Та ні, просто скласти компанію, «без ліжка», — поспішила запевнити подругу Оленка.
— Авжеж, — іронічно погодилась Марічка.
— Ти ж не бувала на таких заходах, — образилася подруга, — чому так говориш?
Дівчина заперечно кивнула і додала, — але всім відомо, що там виробляють багатії.
— Цікаво, звідки це всім відомо?
— Ну як… — Марічка розгубилась, раніше Оленка ніколи не була такою наполегливою. Завжди погоджувалась з її думкою, прислухалась.
— Я розумію твій скептицизм. Але це пропонує дівчина, з якою я доволі близько спілкуюся і яка також не прагне скочити до ліжка за першої нагоди. Вона вже працювала на таких заходах, тепер їде на лижі за ці гроші.
Оленка задумалась і відкусила шматочок Марійчиного пирога. Мабуть, єдине чого їй не вистачало з минулого життя — це солодкого.
Марічка знову подумала про неймовірну переміну в житті Оленки. У неї з’явилось безліч нових знайомих, своє коло спілкування, у якому вона проводила практично весь час.
Марічка страшенно ревнувала свою найближчу подружку до її нових приятельок — моделей. Ще зі школи їх було тільки двоє, Марічка і Оленка, подружки нерозлийвода.
— Хоча, якщо твоя приятелька вже працювала… А що добре платять, — перепитала Марічка, щоб не прирікатись. Бо й справді, що вона може знати?
Оленка швидко захитала головою, жуючи кусочок Марійчиного торта.
— Повір, дуже добре. Мені ці гроші, зрештою, не конче потрібні. Але я б дуже хотіла маму відправити на море. У якусь теплу арабську країну, — мрійливо закінчила Оленка.
— Ого! — Аж скрикнула Марічка. — Це ж дорого. Тим більше на свята ціни підскочать.
Але Оленка лише здивувалася, — ну то й що. Хай скачуть, якщо їм приспічило. А я не збираюсь економити, та ще й на мамі. Зрозумій, Марічко, вона мене тоді єдина підтримала. А зараз я добре заробляю, можу собі це дозволити.
Марічка похнюпилась від упевненості подружки, яка здавалось от-от перейде в гордовитість. Але Оленка одразу перемінила тему.
— Це все пусте. Як там твій…
— Ой, він уже не мій.
— Та годі тобі, Марічко, Ви ж кожен тиждень сваритесь.
— Ні, цього разу це вже кінець, — з лукавою усмішкою ствердила Марічка.
— Ага, я і це чую кожен тиждень.
Марічка посміхнулась з-під лоба і дівчата зареготали.
Дорогою додому Оленка зайшла у супермаркет. У великому кошику лежали речі зі знижкою. На Оленку привітно глянув великий плетений капелюх з яскравою червоною стрічкою. Дівчина на якусь мить задумалася, взяла з кошика капелюх і потягнулася за мобільним.
— Олечко, це я, — Оленка кинула капелюх до свого кошика. — Я погоджуюсь на той корпоратив. Так. Записуй мене.
Оленка злізла зі старенького стільця і окинула ялинку поглядом. «Просто красуня», — подумала дівчина й задоволено посміхнулась. Деревце, що символізувало для неї, та й для багатьох інших, прихід свята, переливалось золотими вогниками і різнокольоровим дощиком. Кульки, вихваляючись одна перед одною, відбивали світло ліхтариків.
Господиня сіла перед дзеркалом і, знявши бігуді, почала малювати вії.
Сьогодні останній робочий день перед святами — корпоративна вечірка. Оленка була у чудовому гуморі. Вона зробила все, що хотіла, а тепер зможе ще й влаштувати мамі відпочинок на теплому узбережжі. Дівчина одягла довгу вечірню сукню кольору індиго, а хвилясте волосся закріпила мініатюрною шпилькою, зібравши його у тугий пучок.
Під вікном засигналила машина. «Уже приїхали? Так швидко?», — майнуло в Оленчиній голові.
Вона швидко взула класичні туфлі, що ідеально пасували до кольору сукні, і, пірнувши у розкішну, позичену в подруги шубу, вибігла на вулицю.
— Вибачте, — трохи віддихавшись промовила Оленка, уже сівши до машини.
Розкішна брюнетка, що сиділа на передньому місці у машині, проігнорувала вибачення і заверещала, — яка шуба, ти що банк пограбувала?
Це була Оксанка. Вередлива, невихована, але неймовірно весела дівчина. Вона завжди говорила і робила те, що вважала за потрібне.
Оленка розгубилась, за неї вступилась Оля, яка сиділа позаду, — та нічого вона не грабувала, а просто позичила. — Оленка справді позичила шубу в Іри, яка, між іншим, активно пропонувала їй ще й сукню.
Оксанка не могла вгомонитися, — круті у тебе друзі, що такі шуби мають.
Машина повільно рушила.
Оля, яка запропонувала цю роботу, по-змовницьки підморгнула Оленці, — чудово виглядаєш, — прошепотіла вона.