Покрівлю розбирати?
Поки ж Іван вернувсь в село,
Аж хату з'їв пожар - і тріски не було.
Іванові б не лишнє знати,
Що коли треба рятувати,
То ради ніколи питати,
А треба швидша помагати.
КАШТАН І СВИНЯ
Прийшла свиня у гості до Каштана;
Каштан, кудлатий пес, Свиню пришунував,
В багнюці покачав і ухо розірвав!
Яка гістя - така і шана!
ЛЕДАЩО ЙВАН
Підпивши, Йван гатить частенько гопака;
Частіш - насущного в господі ні куска!..
Що ж, не ворчить на Йвана жінка?
Ворчить, та нізащо: бо винна все горілка.
ЖЕНИСЬ - ПЕРЕМІНИСЬ
Пив Сидір так, як чіп. Дід Сидорів твердить,
Що треба Сидора женить,
То пить горілку він оставить.
Женили... п'є!
Горбатого могила справить.
ЛИСИЦЯ
В Петра в дворі Лисиця проживала;
Лисиця на вівцю Петрову наклепала,
Що, буцім, ніччю кури крала.
"А ти ж як писк у пір'я замарала?"
"Та я... я патрать помагала".
Частенько злодія в суді судять, слідять;
А можна злодія по пір'ячку пізнать,
І по Лисичому словечку
Не нівечить овечку.
ХОМА ТА ЛУКА
В Хоми Лука
Просив лубка;
Хома послав Луку в свій ліс надрати лика;
А мій Лука
За ликом увесь ліс обчистива до енька!
Потеря у Хоми велика,
Не потурай Луці! Бо приказка така:
Своя рука владика.
ДОБРИЙ ПРОКІП
На Прокопа як зверху подивиться -
Кругом святий!
І чорту ні за що і нігтем зачепиться;
А глянь на самоті, як куций, Прокіп злий:
І в тихій Прокопа господі...
Лихі живуть у тихому болоті.
КОВАДЛО І МОЛОТ
"Таки тобі хоть раз кувати остивало?" -
Питало Молота Кувадло.
Задихавшись, йому мій Молот промовля:
"Питайся не мене - спитайся Коваля".
ВІВЧАР ТА ВІВЦЯ
Вівчар як стриг Вівцю, розжалувавсь над тим,
Що стілько трудиться над стадом над своїм,
Що тих трудів його не стойла скотина;
Вівця озвалася: "А з чого ссірячина?"
ІВАН І ПЕТРО
У Йвана та Петра дві хати запалали,
А Йван і Петром самі себе не рятували;
А тільки, стоячи, кричали на живіт:
Іван: "Гасіть огонь!" Петро: "Огонь гасіть!"
Прислів'я каже: більш роби,
Та менше говори...
ДВІ ВІВЦІ
В кошарі спорили раз дві Вівці понурі,
У кого краща шерсть на шкурі?
Вівчар на спор ввійшовши в двір,
Сказав: "Оцінить вас кушнір".
ДВА МАЛЯРІ
Маляр Похлебко був нікчемний, а багатий;
Радько був гарний, та обшарпаний ходив;
Радько не вмів підмалювати;
Похлебко із усіх патрети хорошив.
МУХА
Ридваном їхва пан, і курява стовопм
Від коней та коліс знялася над шляхом;
А Муха, сидя на ридвані,
Як пані,
Подумала: яку ж я куряву зняла.
Втяла!
ГАДЮКА
Гадюку мерзлу взявши в руки,
Іван за пазуху відтаять положив.
Гадюка в пазусі одтила.
Та Йванові жала впустила.
Гадюка ожила - добродій більш не жив;
Від яду вмер, набравшись муки.
Так платять за добро гад.ки!
МЕТЕЛИК І КОМАР
Комар, Метелика уздрівши долі, в глині,
Подумав: "Поділом: так низько не літай!"
Піднявсь, дзижчить, - і сам застряв у павутинні.
І поділом: не дуже вгору піднімай!
ГЛЯНЬ НА СЕБЕ!
Сміявсь і реготавсь, узявшися за боки,
Колись зустрітивши Сліпого, Одноокий;
Тут Косий підійшов - з обох розхохотавсь,
До лайки і до свари;
Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь,
На ніс наткнувши окуляри;
Видючий се ввидав
І всіх їх осміяв.
НЕ ЗЛОДІЙ
Пропала в Сидора кобила;
На третій год її у Прокопа пізнав;
А Прокіп всім кричав,
Що він її не крав.
А нишком взяв, як на полі ходила.
Не злодій, бач! Не вмер Данило,
Болячка задавила!
ХОМИНА ЖІНКА
Хому та кашель злий напав;
Хома від кашлю захворав;
Хомиха, плачучи, просила майстра Мину
Мерщій Хомі зробити домовину.
Як добру жінку не любити,
Що чоловікові уміє угодити?!
СОБАКА
Максима Сидір раз з господи проводжав.
І на Максима став брехать рябий Кудлака;
Собаку Сидір відганяв,
А Сидору Максим сказав:
"Хай бреше, Сидоре, - не те воно Собака".
ОСЕЛ ТА СВИНЯ
Осел почванитись хотів
Перед сусідкою своєю,
Свинею,
Що чув в ліску всіх птахів спів.
"Ну, -каже, - соловей чирикав, заливався;
Щиголь цвірчав і затягався,
Ворона дралась дужче їх.
Найкраще півень пів Іванів...
А я, як загорланив,
Та заглушив усіх!"
Свиня захрюкала, барложачись край тина:
"З тобою птиця спорить гріх,
Бо ти їх більша всіх скотина".
ПЕТРУСЬ
Петрусь, щоб стих не вчить, - граматочку
спалив;
Татусь йому другу граматочку купив,
А Петруся - прихворостив.
ГРАК
Як вовка Грак кохає!
Куди не піде вовк - і Грак за ним літає...
Тут нічого й дивиться:
Бо Грак привик м'ясцем край вовка поживться.
Примчавсь в село Підсудок - Клим;
А Секретар, як хвіст, волочиться за ним.
ДОРОЖНИЙ СТОВП
Стовп на шляху другим показує дорогу.
А ходить сам?
Ніколи, єй же богу!
Мовчи, язичку! Кашки дам.
ЗЛОДІЙ
Судили Злодія. Суддя його питав:
Навіщо їй капшук з грішми в Петра відняв?