Пенелопа здригнулася від цих слів.
— Так, дуже гарні. Що ж, краще тобі піти зі мною до моїх друзів, а ми вже якось спробуємо повернути тебе в сім’ю.
І вони пішли до гурту. Септімус весело вистрибував довкола Пенелопи і, здавалося, зовсім забув, якої небезпеки йому щойно пощастило уникнути. Коли вони прийшли, Пітер і Саймон не зводили з них захоплених поглядів, бо вперше в житті побачили справжнього єдинорога, та ще й почули, як ризикувала Пенелопа, щоб врятувати його від василіска.
— Слово честі, я б неодмінно всіх вас покликала, якби могла, — виправдовувалась Пенелопа, — але я не мала часу. Я мусила діяти негайно.
— Сподіваюсь, це дурнувате створіння хоча б подякувало тобі, — суворо сказав Папуга. — Такий легковажний бешкетник не заслуговує на порятунок.
Але Септімус цього не чув. Він знайшов під кущами якусь калюжку і зачаровано милувався своїм відображенням.
— Вони всі однакові, ці єдинороги, — похмуро буркнув Папуга. — Усі як один самозакохані і марнославні. Дайте їм дзеркало чи будь-що, у чому можна побачити своє відображення, і вони будуть милуватися собою, ніби загіпнотизовані.
— Але він ще дитина, — сказала Пенелопа. — І, мусиш визнати, він справді невимовно гарний.
— Вони всі такі, — сказав Папуга. — Особливо його тато і мама. Гаразд, думаю, нам пора в дорогу, ще ж треба повернути цього шибеника в сім’ю.
І вони рушили вперед, а Септімус усе вибрикував довкола них.
— Як думаєш, Пенелопо, мені краще тримати ріг так чи отак — як гарніше? — всоте запитав він.
— Якщо ти не замовкнеш, — розлютився Папуга, — то я візьму в Пенелопи ножиці й обстрижу тобі хвіст і гриву.
Ця жахлива погроза справила бажаний вплив на Септімуса, він зробився дуже слухняним і навіть запитав Пенелопу, чи можна йому щось понести.
Їхній шлях пролягав між величезними блакитними кущами, аж раптом щось загриміло й земля під ногами задвигтіла.
Перш ніж хтось встиг поворухнутись, табун лавандових і білих єдинорогів, проламуючись крізь кущі, протупотів копитами і різко спинився за п’ять футів від наших мандрівників, так що ті опинилися всередині частоколу з гострих золотих рогів, загрозливо націлених на них.
— Агов! Тихіше! — закричав Папуга. — Зупиніться! Що це за дурниці? Це ж ми!
Тісне коло єдинорогів розступилося, і з-поміж них вийшов дуже великий єдиноріг прекрасного глибокого лавандового кольору, з хвостом і гривою, ніби з медового бурштину, а його спірально закручений ріг сяяв, як новісінька золота монета. Було зрозуміло, що це і є король єдинорогів, а той стрункий білий єдиноріг із золотим хвостом і гривою, що стояв поруч, — королева.
— Жартуєш, Папуго, невже це ти? — здивовано запитав король.
— Звичайно, це я, а ти що думав? — запитав Папуга.
— Нам сказали, що коли василіски захопили владу, ти втік із країни, — сказав король.
— Що?! — обурився Папуга. — Я? Тобто я втік з країни?
— Ну, це, звичайно, на тебе не схоже, — провадив єдиноріг, — але сам Г. Г. зізнався, що ти зник і не залишив навіть прощальної записки, а василіски сказали, що ти втік.
— Я їм покажу, як я «втік», коли повернуся до влади, — грізно гукнув Папуга.
— Так, — підхопив Пітер, — ми їм завдамо жару, Папуго, не турбуйся.
— Це василіскам ще доведеться втікати, коли ми їх втихомиримо, — докинув Саймон. — Вони ж такі тупі, що одного вже обдурила навіть моя сестричка.
— Гей! Обережніше! — обурилась Пенелопа, — що означає «навіть моя сестричка»?
— Пробач, я не те мав на увазі, я не хотів тебе образити, — поквапливо виправдовувався Саймон. — Я мав на увазі, що це доводить, наскільки василіски тупі та як легко їх можна обдурити.
— Пенелопа врятувала мене від василіска, — сказав Септімус і почав розповідати (з деякими перебільшеннями), як усе було.
— Усі ми, єдинороги, в боргу перед тобою, — сказав король, і очі його заблищали. — Віднині кожен єдиноріг у країні Міфології до твоїх послуг. Тільки попроси, ми ладні зробити все, щоб виконати твоє бажання. А поки що ці четверо моїх підданих до ваших послуг — по одному на кожного з вас, щоб їхати верхи, та ще один для Папуги і спорядження.
— Красно дякую, Ваша Величносте, — сказала Пенелопа. — Ви дуже щедрі. Сподіваюся, мені можна попросити вас про маленьку послугу?
— Говори, — промовив єдиноріг. — Буду радий виконати будь-яке твоє бажання.
— Тоді, будь ласка, я дуже прошу вас разом із вашими підданими приєднатися до нас із Папугою, Саймоном і Пітером, щоб спільними силами перемогти цих невихованих і небезпечних василісків!