— Треба було давно вже зробити цю пересадку, — сказав Даня. — Дочекались, поки нас переплюнули.
— Що ти базікаєш, — сказав Костюк, та в голосі його не було гніву. Бурчав для порядку. — Треба, треба. Нема чого вихвалятися. Он у Х'юстоні скільки пересадок зробили, а хворі всі померли. Ти був у Х'юстоні?
— Ні, — сказав Даня. — Я був у Мотовилівці.
— Ну то помовч. Боря, твоє слово.
— Пересадку ми не зробимо.
— Ти що? — Костюк починав гніватись.
— Не зробимо, — вперто сказав Боря. І де тільки взялися в ньому злість і впертість? — Не зробимо тому, що дорога до клініки паскудна й ніяка швидка допомога не погодиться возити хворих у цей райський куточок. Не зробимо тому, що в переважної більшості хворих нема телефону. А як ви викличете родичів? Як ви попросите в них дозволу взяти серце їхнього сина чи дочки? Не зробимо тому, що поки вам дозволять узяти серце, поки всі бюрократи й моралісти узгоджуватимуть папірці й накладатимуть резолюції, всі хворі давно помруть і нікому буде робити трансплантацію.
— Слухай, — сказав Костюк, — що це з тобою сьогодні? Ти нам лекцій не читай, а краще скажи, — що в тебе з малим АШК?
— Що з АШК? Все готово. Сьогодні кінчаємо монтаж.
Костюку спало на думку зробити маленький апарат штучного кровообігу, так званий мікро-АШК, який можна було б підключати до серця донора. Це б означало, що після смерті хворого його серце живилося б свіжою кров'ю та деякими препаратами — глюкозою, аскорбіновою кислотою, кокарбоксилазою, АТФ. Взяте від донора серце, аж поки не було б ушите реципієнту, підтримувалося б завдяки штучному кровообігу. Це був так званий метод ізольованої коронарної перфузії серця. Х'юстонський хірург Д. Кулі не застосовував перфузії серця — просто брав серце від донора й переносив, але наслідки в нього були невтішні. Натомість Барнард вдавався до цього методу. Перша модель мікро-АШК, створена Костюком і Борею, була досить вдала. Та Боря вирішив удосконалити оксигенатор — те місце в апараті, де кров насичується киснем.
— Гаразд, — сказав Костюк. — Підсумовую: ніхто не висловив ніяких принципових заперечень проти пересадки серця. Я ставлю питання про трансплантацію перед проблемною комісією міністерства. Тим часом ми повинні розгорнути всі приготування до операції. Треба буде зібрати весь колектив клініки, пояснити людям, навіщо ми йдемо на цю операцію, визначити місце кожного, розподілити обов'язки. І тепер головне. Нам треба заздалегідь визначити кандидата на пересадку.
Він подивився на співробітників, але всі мовчали.
Кожен думав про своє.
Боря, намагався уявити обличчя Милочкиного нареченого. Мабуть, молодий верткий піжон у синій шинелі з золотими крилами на рукаві. «Цікаво, — подумав він, — чи запросить вона мене на весілля?»
А Микола Іванович думав про те, як, мабуть, страшно, коли відсікається аорта, порожнисті вени, потім легеневі вени, потім легеневі артерії… І серце донора лишається у твоїх руках. Живе серце. А перед тобою лежить труп із жахною порожниною в грудях.
— Так ось, — мовив Костюк, — я дав вказівку завідувачеві відділенням підбирати потихеньку можливих кандидатів на пересадку й класти їх у сьому палату. Треба брати тільки безнадійних хворих, яким ніякі інші операції не допоможуть. Питання є? Тоді все.
Засовали стільцями, Даня попросив у Голуба сигарету й розповів новий анекдот про телепатів.