Выбрать главу

Вночі він заплакав. Рязанцев тихо посапував. Максимов важко перевертався, тільки Курінного не було чути. Не міг більше втекти Ваня Дахно з лікарні. Або зараз, або ніколи. Так сказали лікарі, й вони не жартували, і завтра йому треба було дати остаточну відповідь, Відповідь — то найстрашніше. Бо коли падав у літаку чи перевертався з фургоном, то ніхто його не питав — хоче він чи ні. Все відбувалось поза його бажанням, доля тоді штовхала Валю у чорний вир — крутись, хлопче, як хочеш. А зараз треба було самому сказати коротеньке слово: так чи ні.

Він плакав, бо йому ще хотілося пожити, потріпатися з хлопцями в гаражі, ще побачити нові машини — «Фіат» новий чи нову «Волгу»; як почнуть їх випускати сотнями тисяч, то буде йому роботи під саму зав'язку. Хотілося б Вані пожити ще довго-довго, побачити на власні очі, як Славко піде вчитись до політехнічного інституту, уздріти нові чудернацькі мотори — кажуть, будуть без циліндрів та карбюраторів, і ще хотілось Іванові дочекатись нової квартири — вже підходила його черга, обіцяли йому двокімнатну квартиру на Микільській Борщагівці. А як умре, то не дадуть квартири його Надії.

Він лежав, накрившись подушкою, щоб ніхто не почув, що він плаче, й коли на його спину хтось поклав руку, Дахно страшенно злякався, мовби морозом ошпарило гайну, і він хутко перевернувся на спину, вдивляючись у темряву.

Це був Курінний.

— Ти чого? — пошепки спитав Курінний.

— Нічого, — сказав Дахно.

— Боїшся?

— Боюсь.

Вперше, мабуть, у житті він не збрехав.

— Я теж боюсь… Усі бояться, — сказав Курінний. — Це тому, що темно. Вдень, не так страшно.

— Операції боюсь.

— Все буде, гаразд.

— Звідки ти знаєш?

— Знаю, — переконано сказав Курінний. — Ти довго житимеш.

— Звідки знаєш?

— Знаю. Коли щось знаю, в мене як у кіно — картинка перед очима. Не помиляюсь. Ти ще до мене в Млини приїдеш.

— На автобусі з чорною смужкою.

— Полювати любиш? Ти ж стріляєш добре.

— Не вмію я стріляти, — сказав із тугою Дахно.

— Це не біда, — сказав Курінний. — Дістанемо тобі рушницю. Підемо на зайців. За селом виярки, там їх тьма-тьмуща.