І от, нарешті, ми торкнулись найстрашнішої та найнебезпечнішої теми розумувань автора «Нового канону»: поділу людей на категорії, науковому проголошенню їхньої нерівності, яка має визначатись не природою чи натуральним бігом життєвих подій, а купкою вчених, головним знаряддям котрих є власна спотворена логіка та сумнівні підрахунки на лічильних машинах. Б. М. Голубу здається, що він збагнув істину в її останній інстанції, створивши універсальну формулу людини. Який жахливий, примітивний, облудний раціоналізм!
Людина має безліч різних вимірів, і ніхто не в силі відповісти, який з цих вимірів головний, який конче потрібен людству, а який є зайвий, другорядний, такий, що не може визначити самодостатньої людської суті. Припустимо, що інтелектуальний рівень Гітлера дорівнює 100 одиницям, але він був і залишається одним із найкривавіших тиранів в історії людства й нема йому і не буде прощення. Припустимо, що інтелектуальний рівень останньої санітарки з моєї клініки дорівнює 1, але вона була і буде однією з тих, на яких тримається світ, — людиною безмежної доброти й відкритого серця. Припустимо, що живе десь на землі злий і неінтелектуальний горбань, але й він може прислужитися людству іншими якимись своїми якостями, хоча б умінням вирощувати прекрасні квіти, тобто майстерністю своїх рук. Це — аксіоми, які доводиться, на превеликий жаль, витлумачувати сьогодні представникові інтелектуальної «еліти». Це тим прикріше, що йдеться про лікаря, моральним обов'язком якого є допомагати всім стражденним, усім убогим тілом і духом, незалежно від їхнього становища на щабелях суспільної ієрархії.
Неприйнятні й погляди автора (й М. М. Амосова разом із ним) про запрограмованість усього сущого на землі. Б. М. Голуб потрапив у полон однієї шкідливої ілюзії. Його, неофіта в науці, зачарувала псевдодовершеність природи, її механізми, що вражають злагодженістю. Ця нелюдська, містична злагодженість і доцільність гіпнотизує багатьох дослідників, примушує їх відшукувати в природі загальну, наперед визначену Програму, що, по суті, рівнозначне визнанню існування Вищої Волі, Бога чи гегелівської Абсолютної Ідеї. Бо якщо в природі є програма, то це значить, що хтось її наперед уклав.
Ідея жорсткого механістичного Бога-Програми проголошується автором, котрий вважає, що стоїть на позиціях новітнього матеріалізму. Замість того, щоб воскресити й віднайти умовного бога (як ідею добра й гуманізму) в серцях людей, автор починає шукати справжнього БОГА (соромливо названого Генеральним Конструктором) у високоорганізованих системах. Ідея запрограмованості нашого світу — це ідея поразки людини, яка ніколи не вийде поза межі, окреслені творцем. Але це неправда! Якби так було, то не було б еволюції, не було б тисяч раптових стрибків, неймовірних із погляду запрограмованості, не було б фантастичних подій, завдяки яким природа вічно оновлюється та відроджується.
Ні, шановний Борисе Миколайовичу! Природа не керується жодною ідеєю чи програмою. Природа дуже нерівноцінна на різних рівнях і в багатьох своїх виявах далека від раціональної запланованості. На вічнозеленому дереві природи є багато кволих гілок, безліч випадкових, непотрібних і алогічних відгалужень. А ми, люди, — мов беззахисне листя, — ми легко осипаємося з цього дерева під холодним подувом вітру. І наша місія, як лікарів, — зміцнити те листя, сприяти розквіту того дерева.
Співаючи осанну новітнім здобуткам науки в галузі трансплантації, Б. М. Голуб демонстративно абстрагується від моральної оцінки цих відкрить. Спекулятивними розумуваннями на теми Марії Склодовської-Кюрі, Пастера, д-ра Скотта та Дженнера він намагається зняти будь-яку моральну відповідальність сучасних учених за наслідки їхніх відкрить. Та перш ніж проголошувати еру тотальної Трансплантації, треба ще подумати — чи варто змішувати людей, народи, мови, звички у суцільній гомогенності сучасного життя, чи варто руйнувати бар'єри несумісності. Природа не терпить брутального втручання в ті тонкі й потаємні майстерні, де кує вона свою чарівну зброю — рівновагу. Рівновага рятує цей світ од хаосу й ентропії: рівновага страху і мужності, рівновага світла і темряви, рівновага зла й добра, рівновага засобів нападу й захисту. Горе тим, хто порушить рівновагу в природі!