— Нема чого турбувати її світлість такими дурницями,— пирхнула леді Дженна.— Еме, не хочеш піти подихати свіжим повітрям?
— Подихати повітрям?
— Або сходити до вітру, якщо хочеш. Нам з небожем слід обговорити родинні справи.
Лорд Емон спалахнув.
— Так, тут дуже гаряче. Піду надвір, міледі. Сер.
Його милість, згорнувши пергамент, коротко кивнув Джеймі й видибав з намету.
Важко було не відчувати до Емона Фрея презирства. В Кичері Кастерлі він з'явився в чотирнадцять років, щоб узяти шлюб з левицею, удвічі за нього молодшою. Тиріон жартував, що лорд Тайвін на весілля подарував йому нервовий пронос. Дженна теж зіграла свою роль. Джеймі міг пригадати не один бенкет, на якому Емон сидів похмуро, колупаючись у своїй тарілці, а його дружина в цей час перекидалася масними жартиками з яким-небудь місцевим лицарем, якого всадовили ліворуч од неї, і обоє раз у раз вибухали гучним реготом. Ви не думайте: вона подарувала Фрею чотирьох синів. Ну, принаймні вона запевняє, що це його сини. Ніхто в Кичері Кастерлі не наважиться піддати її слова сумніву, а особливо сам сер Емон.
Не встиг він вийти, як його леді-дружина закотила очі.
— Мій володар і господар. І що собі думав твій батько, коли підносив його до лорда Річкорину?
— Мабуть, він більше думав про ваших синів.
— Я теж про них думаю. З Ема лорд вийде жахливий. Тай, може, виявиться і кращим — якщо йому вистачить здорового глузду вчитися в мене, а не в батька,— мовила вона, роззираючись по намету.— Вино в тебе є?
Джеймі, відшукавши карафу, однією рукою налив тітці вина.
— Навіщо ви сюди приїхали, міледі? Вам слід було лишатися в Кичері Карстерлі аж до кінця боїв.
— Щойно Ем дізнався, що він тепер лорд, то просто мусив негайно їхати й вимагати свій престол,— леді Дженна, зробивши ковток, витерла рота рукавом.— Ліпше б твій батько віддав нам Дарі. Клеос був одружений з однією з ратаєвих дочок, якщо пам'ятаєш. Отож його убита горем дружина лютує, що її сини не отримають дідусевих земель. Прибрамна Амі — Дарі тільки по материній лінії, а моя невістка Джейн — її тітка, рідна сестра леді Марії.
— Молодша сестра,— нагадав їй Джеймі,— до того ж Тай отримає Річкорин, а це трофей кращий, ніж Дарі.
— Це отруйний трофей. Дім Дарі занепав по чоловічій ліній, а дім Таллі — аж ніяк. Той баран — сер Райман — щодня вдягає Едмуру на шию зашморг, але не повісить його. Та й у Рослій Фрей у животі вже росте пструг. Ніколи мої онуки не почуватимуться в Річкорині в безпеці, поки в живих лишається бодай один Таллі.
Вона мала рацію, Джеймі це розумів.
— Якщо Рослій народить дівчинку...
— ...вона може одружитися з Таєм — звісно, якщо на це дасть згоду лорд Волдер. Так, я про це вже думала. Але ж може народитися й хлопчик, і його маленький прутик зіпсує всю картину. А якщо сер Бринден витримає облогу, то може заявити права на Річкорин від свого імені... або ж від імені маленького Роберта Арина.
Джеймі пригадував маленького Роберта на Королівському Причалі: в чотири роки він ще мамину цицьку смоктав.
— Арин до повноліття не доживе. Та й навіщо лордові Соколиного Гнізда Річкорин?
— А навіщо людині, яка має горщик золота, ще й другий? Люди захланні. Тайвіну слід було віддати Річкорин Кевану, а Дарі — Ему. Якби він запитав мене, я б йому саме це й порадила, але з ким твій батько взагалі радився, крім Кевана? — вона глибоко зітхнула.— Зрозумій, я не дорікаю Кевану за те, що хотів для свого хлопчика безпечнішого престолу. Я його занадто добре знаю.
— Але, схоже, чого хоче Кеван і чого хоче Лансель — то дві цілком різні речі.
І він розповів тітці про Ланселеве рішення відмовитися від дружини, земель і титулу й стати воїном Віри.
— Якщо ви й досі не від того, щоб отримати Дарі, напишіть Серсі й обґрунтуйте свою позицію.
Леді Дженна заперечно помахала кухлем.
— Ні, цей кінь уже пішов. Ем забрав у свою дурну голову, що він правитиме у приріччі. А Лансель... гадаю, ми вже давно зрозуміли, що до цього йдеться. Зрештою, присвятити життя охороні верховного септона — це все одно що присвятити життя охороні короля. Боюся, Кеван страшенно гніватиметься. Як розгнівався Тайвін, коли тобі стукнуло в голову вбратися в біле. У Кевана принаймні є ще один спадкоємець — Мартин. Можна його замість Ланселя одружити з Прибрамною Амі. Семеро заступіть! — тітка знову зітхнула.— І до речі про Сімох: чого це Серсі дала дозвіл Вірі на поновлення воєнізованих орденів?
— Певно, мала на це причини,— знизав плечима Джеймі.
— Причини? — леді Дженна непристойно пирхнула.— Сподіваюся, дуже вагомі. Зоря і Меч не давали жити навіть Таргарієнам. Ба сам Завойовник був з Вірою обережний, щоб не починати протистояння. А коли помер Ейгон і лорди повстали проти його синів, обидва ордени опинилися в самій гущавині заколоту. Їх підтримали особливо побожні лорди й велика кількість простолюду. Королю Мейгору зрештою довелося призначити за них винагороду. Якщо я правильно пригадую з уроків історії, він платив по дракону за голову кожного Воїнового сина, який не здається, і срібного оленя — за голову бідаря. Загинули тисячі, але ще майже стільки само блукало королівством, так і не здаючись, аж поки Залізний трон не прикінчив Мейгора й король Джейгейрис не згодився помилувати всіх, хто складе зброю.
— Я вже це все й позабував,— зізнався Джеймі.
— Не тільки ти, а й твоя сестра також,— Дженна зробила ще ковток вина.— А це правда, що Тайвін у труні посміхався?
— У труні він гнив. От у нього рот і розтягнувся.
— Оце і все? — вона, схоже, засмутилася.— Всі кажуть, Тайвін ніколи не всміхався, але він таки всміхався — коли брав шлюб з твоєю матір'ю і коли Ейрис призначив його правицею. Тайгет казав, він посміхався й тоді, коли на леді Елін, цю сучку-інтриганку, обрушився Тарбек-Холл. А ще він усміхався, коли народився ти, Джеймі, я на власні очі бачила. Ви з Серсі, рожевенькі й розчудесні, однакові як дві горошинки... ну, якщо не рахувати того, що між ніжок. Ну ви й заверещали на всі легені!
— Чуйте наш рик,— широко всміхнувся Джеймі.— Ти ще розкажи, що він і посміятися любив.
— Ні. Сміху Тайвін не жалував. Забагато наслухався, як люди сміялися з твого дідуся,— нахмурилася вона.— Запевняю тебе, цей балаган з облогою йому б не сподобався. Коли вже приїхав, як ти збираєшся його закінчувати?
— Домовлюся з Чорнопстругом.
— Не вийде.
— Я йому гарні умови запропоную.
— Домовленість вимагає довіри. Фреї під власним дахом замордували своїх гостей, а ти, ну... не хочу тебе образити, любий, але ж ти і справді убив одного короля, якого присягався боронити.
— І Чорнопструга теж уб'ю, якщо не здасться,— сказав Джеймі різкіше, ніж хотілося б, але він не збирався терпіти закиди щодо Ейгона Таргарієна.
— І як саме — язиком? — презирливо поцікавилася вона.— Може, я і стара гладуха, але в голові у мене зовсім не каша, Джеймі. Так само як і в Чорнопструга. Порожніми погрозами його не візьмеш.
— І що ти порадиш?
Вона знизала дебелими плечима.
— Ем хоче відрубати Едмуру голову. Можливо, цього разу він таки має рацію. З тою шибеницею сер Райман нас на посміх виставив. Отож тобі слід довести серу Бриндену, що твої погрози не беззубі.
— Після вбивства Едмура сер Бринден може тільки більше затятися.
— Затятість — така риса, якої Бринден Чорнопструг і так завжди мав подостатком. Гостер Таллі міг би підтвердити,— леді Дженна допила вино.— Що ж, я не збираюся тебе вчити мистецтва ведення війни. Я своє місце знаю... на відміну від твоєї сестри. Це правда, що Серсі спалила Червону фортецю?
— Лише Вежу правиці.
Тітка закотила очі.
— Ліпше б вона її залишила, а спалила самого правицю. Гарис Свіфт? Якщо хтось і заслуговує на свій герб, то це сер Гарис. Когут! А сер Гайлз Розбі, Семеро заступіть... я думала, він давно переставився. Мерівезер... його діда, щоб ти знав, твій батько прозивав Гоготуном. Він тільки й умів гоготати над королівськими дотепами.