Троє лицарів, уклонившись, пішли, але рослявий білявець, перш ніж вийти, ще й поцілував Алейн руку.
— Лицарі-бурлаки? — запитала Алейн, коли двері зачинилися.
— Лицарі-рубаки. Я тут подумав, що нам непогано тримати біля себе ще трохи мечників. Часи настають дуже цікаві, люба, а в такі цікаві часи мечників не буває забагато. У Мартингород повернувся «Цар моряників», і старому Освелу є що розповісти.
Алейн і не питала, що саме. Якби Пітир хотів з нею поділитися, то поділився б.
— Я не очікувала, що ви так швидко повернетеся,— мовила вона.— Рада, що ви приїхали.
— З того, як ти мене поцілувала, і не скажеш,— притягнувши її до себе, він узяв у долоні її обличчя й нагородив довгим поцілунком у вуста.— Ось як вітають з поверненням. Постарайся наступного разу.
— Так, батьку,— вона відчула, що червоніє.
Але він не тримав на неї зла.
— Ти не повіриш, що нині відбувається на Королівському Причалі, люба! Серсі коїть дурницю по дурниці, а їй у цьому допомагає рада глухих, сліпих і темних. Я завжди підозрював, що вона пустить королівство з торбами й себе занапастить, але не очікував, що так швидко. Яка прикрість! Я сподівався на чотири-п'ять спокійних років, щоб посіяти зерна — хай ростуть, однак тепер... добре, що мені хаос тільки на руку. Боюся, якщо п'ятеро королів ще лишили по собі якийсь натяк на мир, то три королеви швидко і його зруйнують.
— Три королеви? — не зрозуміла Алейн.
Але Пітир не схотів пояснювати. Натомість, посміхнувшись, мовив:
— А я своїй дівчинці подаруночок привіз.
Алейн була приємно вражена.
— Сукню?
Вона чула, що в Мартингороді чудові кравчині, а їй уже так набридло вбиратися в сіре й коричневе!
— Дещо краще. Вгадуй далі.
— Прикраси?
— Жодні прикраси не зрівняються з очима моєї донечки.
— Лимони? Ви знайшли лимони?
Вона-бо пообіцяла Славному Робіну лимонний пиріг, а для нього, як відомо, потрібні лимони.
Узявши її за руку, він усадовив її собі на коліна.
— Я домовився про твій шлюб..
— Шлюб...— у неї стислося горло. Вона не хотіла заміж, не тепер, а може, взагалі ніколи.— Я не... я не можу вийти заміж. Батьку, я...— Алейн поглянула на двері, перевіряючи, чи щільно зачинені.— Я ж одружена,— прошепотіла вона.— Ви знаєте.
Пітир поклав їй палець на вуста, щоб замовкла.
— Карлик пошлюбив доньку Неда Старка, а не мою. І взагалі, це ж просто заручини. З весіллям доведеться зачекати, поки Серсі не прийде кінець, а Санса не стане вдовицею. Та й тобі слід познайомитися з хлопцем і сподобатися йому. Леді Вейнвуд не змушуватиме його побратися проти волі, на цьому вона твердо стояла.
— Леді Вейнвуд? — Алейн не могла повірити.— Навіщо їй одружувати одного зі своїх синів з... з...
— ...з байстрючкою? По-перше, ти — байстрючка лорда-оборонця, не забувай. Вейнвуди — рід старовинний і вельми гоноровий, але не такий заможний, як можна було подумати,— що я і з'ясував, коли почав скуповувати їхні борги. Ну, леді Аня, звісно, не поміняє на золото сина, а от байстрюка... юний-бо Гарі просто родич, а посаг, який я запропонував її милості, більший за той, якого щойно отримав Лайонел Корбрей. Та і як інакше, вона ж може наразитися на гнів Бронзового Нона. Це йому всі плани зруйнує. Ти обіцяна Гарольду Гардингу, люба,— якщо, звісно, зможеш завоювати його хлоп'яче серце... але для тебе це має бути неважко.
— Гарі Наступнику? — Алейн постаралася пригадати все, що їй у горах розповідала про нього Міранда.— Він щойно висвячений у лицарі, й у нього є позашлюбна донька від якоїсь простолюдинки.
— І ще одна скоро буде від іншої дівки. Цей Гарі, безсумнівно, вміє облещувати. М'яка пісочна чуприна, глибокі сині очі, ямочки на щоках, коли всміхається. І дуже галантний, кажуть,— з усмішкою піддражнив він.— Байстрючка ти чи ні, люба, коли про заручини повідомлять, тобі заздритимуть усі високородні панни у Видолі, а ще кількоро у приріччі й Розлогах.
— Але чому? — розгубилася Алейн.— Сер Гарольд... як він може бути спадкоємцем леді Вейнвуд? У неї хіба немає рідних синів?
— Троє,— підтвердив Пітир. У його подиху відчувався перегар, гвоздика й мускатний горіх.— А ще доньки й онуки.
— То хіба вони не йдуть перед Гарі в лінії наступництва? Я не розумію.
— Зараз зрозумієш. Слухай,— Пітир узяв її за руку й легенько погладив їй пальці.— Лорд Джаспер Арин, почнімо з нього. Батько Джона Арина. Він мав трьох дітей — двох синів і доньку. Найстарший був Джон, отож Гніздо й титул лорда перейшли до нього. Його сестра Аліс вийшла за сера Еліса Вейнвуда, дядька нинішньої леді Вейнвуд. Аліс і Еліс,— скривився він,— яка пара! Молодший син лорда Джаспера, сер Роннел Арин, пошлюбив дівчину з Белморів, але встиг хіба раз чи двічі її взути, перш ніж помер від різачки. Їхній син Елберт народжувався в одному ліжку, а в цей час бідолашний Роннел помирав у іншому в тій самій залі. Ти уважно слухаєш, люба?
— Так. Були Джон, Аліс і Роннел, але Роннел помер.
— Добре. Далі: Джон Арин жонатий був тричі, але перші дві дружини дітей йому не народили, тож багато років його спадкоємцем був його небіж Елберт. Тим часом Еліс дуже плідно працював над Аліс, тож вона родила раз на рік. Подарувала йому дев'ятеро дітей — вісім дівчаток і одного дорогоцінного хлопчика, ще одного Джаспера, а тоді від виснаження померла. Хлопчик Джаспер, незважаючи на героїчні зусилля, що привели його на світ, у три рочки підставив голову під копито коня. Незабаром по тому віспа забрала двох його сестер, тобто їх лишилося шестеро. Найстарша вийшла за сера Деніса Арина, далекого родича лордів Соколиного Гнізда. У Видолі проросло чимало гілок дому Аринів, усі горді та голі, якщо не рахувати мартингородських Аринів, яким вистачало здорового глузду брати шлюби з купцями. Вони всі заможні, однак не надто витончені, тож про них мова не йде. Сер Деніс — паросток отакої голої і гонорової гілки... однак він був уславленим герцівником, вродливим і хоробрим, з гарними манерами. А ще ж магія прізвища Арин,— це була ідеальна пара для найстаршої Вейнвудівни. Діти в них будуть Арини, до того ж наступні спадкоємці Видолу, якщо з Елбертом раптом станеться лихо. Ну, і тут така справа: з Елбертом стався Божевільний Король Ейрис. Знаєш цю історію?
Вона знала.
— Божевільний Король убив його.
— Саме так. А незабаром по тому сер Деніс, покинувши вагітну дружину, поїхав на війну. Загинув він у Битві дзвонів від надміру хоробрості й ворожого топора. Коли його леді-дружині повідомили про його загибель, вона з горя померла, а незабаром після неї — і її новонароджений синок. Але то таке. Під час війни Джон Арин пошлюбив нову дружину, яку небезпідставно вважав фертильною. Його це дуже обнадіювало, однак ми з тобою добре знаємо, що Лайса Арин подарувала йому тільки багато мертвих немовлят, викиднів і сердегу Славного Робіна.
І таким чином ми повертаємося до п'ятьох позосталих дочок Еліса й Аліс. Найстарша після віспи, яка вбила її сестер, лишилася страшенно рябою, тож вона пішла в септи. Другу звабив якийсь перекупний меч. Сер Еліс зрікся її, і вона, по тому як байстрюк її помер ще немовлятком, долучилася до німотних сестер. Третя вийшла за лорда з Персів, однак виявилася безплідною. Четверту викрали обпечені, коли вона саме їхала у приріччя брати шлюб з котримсь із Бракенів. Лишилася наймолодша, яка побралася з лицарем-землевласником, присяжнюком Вейнвудів, і, народивши йому сина на ім'я Гарольд, померла,— Пітир перевернув долоню Алейн і легенько поцілував у зап'ясток.— А тепер скажи-но, люба, хто такий Гарі Наступник?
Алейн дивилася на нього розширеними очима.
— Він зовсім не наступник леді Вейнвуд. Він — наступник Роберта. Якщо Роберт помре...
— Коли Роберт помре,— звів Пітир брову.— Наш бідолашний Славний Робін настільки хворобливий, що це — лише питання часу.
А коли Роберт помре, Гарі Наступник стане лордом Гарольдом, сторожем Видолу й володарем Соколиного Гнізда. Прапороносці Джона Арина ніколи не любитимуть ані мене, ані нашого дурненького тремтючого Роберта, зате обожнюватимуть свого Юного Сокола... а коли зберуться до нього на весілля, і вийдеш ти зі своїми золотисто-каштановими косами, вбрана в дівочий біло-сірий плащ із вишитим на спині деривовком... та кожен лицар Видолу мечем присягне зробити все, щоб повернути тобі твої законні права. Ось тобі мої дарунки, люба моя Сансо: Гарі, Соколине Гніздо й Вічнозим. А це вартує ще одного поцілунку, як гадаєш?