Він дещо недоговорив: опинившись на Чорноводді, дромони перешкодять Мейсові Тайрелу знов зі своїм військом переплисти на цей берег річки, як колись Тиріон перешкодив Станісу. На цьому боці Вестеросу Небосад власної морської потуги не має. Тайрели покладаються на флот Редвинів, а він зараз повертається в Арбор.
— Мудра засторога,— мовила королева.— Поки не вщухне ця буря, нехай ваші кораблі з повними командами побудуть на воді.
Сер Гарис Свіфт так зблід і зросився потом, наче от-от знепритомніє.
— Коли ця новина долетить до лорда Тайрела, його лють не знатиме меж. На вулицях проллється кров...
«Лицар жовтого курчатка,— подумала Серсі.— Та вам слід взяти собі за герб хробака, сер. Навіть курчатко для вас занадто сміливе. Якщо Мейс Тайрел навіть на Штормокрай не хотів нападати, як він, на вашу думку, наважиться нападати на богів?» Коли нарешті він припинив патякати, Серсі мовила:
— До крові не повинно дійти, і я про це подбаю. Сама піду в септ Бейлора й поговорю з королевою Марджері й верховним септоном. Знаю, Томен обох їх любить, він захоче, щоб я їх помирила.
— Помирили? — сер Гарис витер чоло оксамитовим рукавом.— Якщо примирення ще можливе... ви дуже смілива.
— Можливо, доведеться суд провести,— сказала королева,— щоб спростувати ці ниці наклепи та брехні й показати світу, що наша люба Марджері — сама невинність, як ми всі переконані.
— Так,— мовив Мерівезер,— але цей верховний септон, може, схоче сам проводити суд, як робила Віра в давнину.
«Дуже сподіваюся»,— подумала Серсі. Такий суд точно не виявить поблажливості до зрадливих королев, які розсувають ноги перед співцями й опоганюють священні обряди Діви, щоб приховати свою ганьбу.
— Думаю, ви всі згодні, що найважливіше — дізнатися правду,— сказала Серсі.— А тепер, мілорди, перепрошую. Маю побачитися з королем. У таку хвилину не варто лишати його на самоті.
Коли прийшла мати, Томен саме грався з кошенятами. Доркас змайструвала йому «мишку», прив'язавши на стару вудочку клаптики хутра. Кошенята страшенно любили за нею ганятися, а хлопчику ще більше подобалося сіпати її по підлозі, поки вони стрибають. Коли Серсі підхопила його на руки й поцілувала в чоло, Томен здивувався.
— Чого це ти, мамо? І чому ти плачеш?
«Бо ти в безпеці,— хотілося сказати їй.— Бо тебе ніхто не скривдить».
— Ти помиляєшся. Леви ніколи не плачуть,— озвалася королева; ще буде час розповісти йому про Марджері та її кузин.— Ти маєш підписати для мене кілька ордерів.
Заради короля вона ще не вписувала імена в ордери на арешт. Томен підписав порожні й радісно приклав печатку до розтопленого воску, як завжди. Відтак Серсі відіслала його з Джоселін Свіфт.
Поки підсихало чорнило, прибув сер Осфрид Кетлблек. Серсі уже вписала імена: сер Толад Довгань, Джалабар Ксо, Гейміш Лірник, Г'ю Кліфтон, Марк Малендор, Беярд Норкрос, Горас Редвин, Гобер Редвин і ще один нечема на ім'я Вот, який сам називався Блакитним Бардом.
— Багато! — сер Осфрид погортав ордери обережно, немов слова на них — то таргани, що розповзлися по пергаменту. Жоден з Кетлблеків читати не вмів.
— Десятеро. У вас шість тисяч золотих плащів. Думаю, на десятьох вистачить. Хто розумніший, може, вже втік, якщо чутки вже долетіли. Навіть якщо й так, це байдуже, їхня втеча тільки підкреслить їхню провину. Сер Толад — йолоп, він може спробувати опиратися. Постарайтеся, щоб він не помер перш, ніж зізнається, і решту нікого не кривдьте. Може, не всі вони винні.
Було дуже важливо, щоб близнюків Редвинів визнали обвинуваченими помилково. Це тільки підкріпить справедливість суду.
— Арештуємо всіх ще до сходу сонця, ваша світлосте,— сказав сер Осфрид і на мить завагався.— Під дверима септу Бейлора збирається юрма.
— Яка юрма?
Неочікуваний розвиток подій тривожив. Серсі пригадалося, як лорд Вотерз говорив про заколоти. «А я й не подумала, як на це може зреагувати простолюд. Марджері ж їхня квіточка».
— Скільки людей?
— Близько сотні. Кричать, щоб верховний септон відпустив маленьку королеву. Можемо їх розігнати, якщо хочете.
— Не треба. Нехай кричать, поки не похрипнуть, Горобця це не зворушить. Він слухає тільки богів,— мовила Серсі. Була певна іронія долі в тому, що на сходах у його святості зібрався розгніваний натовп, саме-бо натовп підніс його до кришталевого вінця. «Якого він миттєво продав».— Віра тепер має власних лицарів, нехай вони септ і захищають. О, і зачиніть брами міста. Нікому не вільно заходити на Королівський Причал чи виходити звідти без мого дозволу, поки все це не закінчиться.
— Як зволите, ваша світлосте,— уклонився сер Осфрид і пішов шукати когось, хто прочитав би йому ордери на арешт.
І ще до заходу сонця всі звинувачені опинилися під вартою. Гейміш Лірник, коли по нього прийшли, знепритомнів, а сер Толад Довгань, поки з ним упоралися, поранив двох золотих плащів. Серсі наказала приготувати Редвинам зручні камери на вежі. Решту помістили в підземелля.
— Гейміш ледве дихає,— повідомив Кайберн увечері, з'явившись із візитом.— Кличе мейстра.
— Скажіть йому, що приведете мейстра, щойно Гейміш зізнається...— Серсі мить поміркувала.— Він застарий, щоб комусь бути за коханця, але, без сумніву, його примушували грати і співати в той час, як Марджері розважала інших чоловіків. Тільки потрібні подробиці.
— Я допоможу йому їх пригадати, ваша світлосте.
На другий день леді Мерівезер допомагала Серсі вбиратися перед відвідинами маленької королеви.
— Нічого ані пишного, ані барвистого,— сказала королева.— Для верховного септона слід убратися благочестиво і бідно. Він, швидше за все, змусить мене разом з ним молитися.
Врешті-решт обрали м'яку вовняну сукню, яка затуляла все від шиї до кісточок; суворий крій пом'якшували тільки трішки гаптованих золотою ниткою лоз на ліфі й рукавах. А брунатний колір приховає бруд, якщо королеві доведеться ставити навколішки.
— Поки я втішатиму невістку, ви маєте побалакати з трьома кузинами,— мовила Серсі до Тейни.— Якщо зможете, переконайте Аллу, але добирайте слова обережно. Можливо, слухатимуть вас не лише боги.
Джеймі завжди казав, що у битві найтяжче — чекати початку різанини. Серсі вийшла надвір, під сіре й похмуре небо. Не можна їй зараз потрапити під зливу і з'явитися в септ Бейлора мокрою і забрьоханою. А отже, слід скористатися паланкіном. У почет вона взяла двох ланістерівських гвардійців і Бороса Блаунта.
— Прихильники Марджері такі недалекі, що здатні переплутати двох Кетлблеків,— пояснила вона серу Озмунду,— а я не можу допустити, щоб вам довелося відбиватися від юрми. Ліпше вам поки що не потрапляти на очі.
Поки їхали через Королівський Причал, Тейну раптом опосіли сумніви.
— Цей суд...— тихим голосом заговорила вона,— що як Марджері вимагатиме довести її провину чи невинуватість через двобій?
Серсі на вуста набігла посмішка.
— Оскільки вона — королева, її честь має захищати хтось із лицарів королівської варти. Та кожен малюк у Вестеросі знає, як королевич Еймон Лицар-Дракон став заступником своєї сестри королеви Нейрис, коли сер Моргіл висунув їй обвинувачення. Однак, оскільки сер Лорас тяжко поранений, боюся, роль королевича Еймона мусить дістатися комусь із його побратимів,— вона знизала плечима.— Але кому? Сер Арис і сер Балон далеко — в Дорні, Джеймі поїхав у Річкорин, а сер Осфрид — брат того, хто її обвинувачує, тобто лишаються хіба... ой леле...
— Борос Блаунт і Мірин Трант,— розсміялася леді Тейна.
— Так, а сер Мірин останнім часом почувається недобре. Не забудьте нагадати мені сказати про це йому, коли повернемося в замок.
— Так, люба,— Тейна поцілувала їй руку.— Сподіваюся, я вас ніколи не ображу. Ви у гніві жахлива.
— Будь-яка мати зробить усе, щоб захистити дітей,— озвалася Серсі.— Коли вже ви збираєтеся привезти свого хлопчика до двору? Расела... так його, здається, звати? Він міг би тренуватися з Томеном.