— Що вас так насмішило?
— Редвинові близнюки,— пояснила Тейна.— Обидва закохалися в леді Марджері. Колись вони сварилися за те, хто стане наступним лордом Арбору. Тепер же обидва хочуть приєднатися до королівської варти, щоб бути ближче до маленької королеви.
— У Редвинів завжди ластовиння було більше, ніж лою в голові.
Але це корисна інформація. Якщо Горе чи Гобліна застукають у ліжку з Марджері... Цікаво, подумала королева, як маленька королева ставиться до ластовиння?
— Доркас, приведи сера Озні Кетлблека.
— Як зволите,— спалахнула Доркас.
Коли дівчина пішла, Тейна Мерівезер кинула на королеву питальний погляд.
— Чого це вона так почервоніла?
— Це кохання,— в свою чергу розсміялася Серсі.— Їй подобається сер Озні.
Він був з Кетлблеків наймолодший, гладенько виголений. Озні мав таку саму чорну чуприну, гакуватий ніс і невимушену посмішку, як і його брат Озмунд, а на щоці в нього виднілося три великі подряпини, які йому лишила одна з Тиріонових повій.
— Мабуть, любить шрами.
Очі леді Мерівезер пустотливо засяяли.
— Атож. Від шрамів чоловік видається небезпечнішим, а небезпека збуджує.
— Ви мене вразили, міледі,— підкусила королева.— Якщо вас так збуджує небезпека, чому ж ви одружилися з лордом Ортоном? Ми всі його любимо, це правда, але ж...
Пітир якось зауважив, що ріг достатку, який прикрашає герб дому Мерівезерів, якнайкраще пасує лорду Ортону: волосся в нього морквяне, ніс круглий як буряк, а замість мозку — горохова каша.
— Мій лорд-чоловік,— розсміялася Тейна,— і справді не дуже небезпечний, зате щедрий. Сподіваюся, ваша світлість не подумає про мене погано, але ж я в Ортонове ліжко потрапила не цілком цнотливою.
«Та ви у вільних містах усі повії, хіба ні?» Але це корисна інформація: одного дня може і знадобитися.
— Тоді скажіть-но, хто ж був той коханець, такий... небезпечний?
Тейна почервоніла, і її оливкова шкіра ще дужче потемніла.
— Ох, не варто було мені цього казати. Але ж ваша світлість збереже мій секрет?
— У чоловіків — шрами, в жінок — таємниці,— Серсі поцілувала її в щоку. «Дуже скоро я дізнаюся його ім'я».
Коли Доркас повернулася з сером Озні Кетлблеком, королева відіслала своїх челядниць геть.
— Ходіть посидьте зі мною біля вікна, пане Озні. Не вип'єте кубок вина? — вона власноруч налила їм обом.— Плащ у вас зовсім зносився, і я збираюся вдягти на вас новий.
— Що — білий? А хто помер?
— Поки що ніхто,— мовила королева.— А ви б хотіли приєднатися до свого брата Озмунда у варті короля?
— Я б радше приєднався до варти королеви, ваша світлосте,— широко посміхнувся Озні, і шрами на щоці стали яскраво-червоні.
Серсі провела пальцями йому по щоці.
— Гострі ви на язик, сер. Знов через вас я втрачу голову.
— От і добре,— сер Озні схопив її за руку й рвучко поцілував пальці.— Моя люба королево!
— Небезпечна ви людина,— прошепотіла королева,— і зовсім не справжній лицар, гадаю,— вона дозволила йому торкнутися крізь сукню її грудей.— Досить.
— Недосить. Я вас жадаю!
— Ви мене вже отримали.
— Тільки раз,— він ухопив її за ліве персо й незграбно стиснув, нагадавши їй Роберта.
— Одна добра ніч для одного доброго лицаря. Ви мені відважно послужили й отримали за це винагороду,— Серсі провела пальцями йому по шнурівці, відчуваючи, як під бриджами напружилася плоть.— Вчора зранку ви тренувалися на новому коні?
— На чорному огирі? Так. Це подарунок брата Осфрида. Я назвав жеребця Опівнічником.
«Як оригінально!»
— Гарний кінь для бою. Але для розваги значно приємніше мчати вчвал на молодій жвавій кобилці,— посміхнувшись, вона стиснула руку на бриджах.— Скажіть-но правду. Маленька королева гарненька, так?
Сер Озні сторожко відсунувся.
— Мабуть. Як на дівчину. Але я надаю перевагу жінкам.
— Чом же не тим і тим? — прошепотіла вона.— Зірвіть для мене маленьку ружу — і вдячність моя не матиме меж.
— Маленьку... Марджері тобто? — у бриджах сера Озні зразу все охляло.— Вона — дружина короля. Хіба ви не знаєте історії про лицаря королівської варти, який позбувся голови за те, що спав з дружиною короля?
— Сто років тому.
Це була королівська наложниця, а не дружина, і якраз голови той лицар і не позбувся. Ейгон порізав його на шматочки, на очах у тої жінки. Однак Серсі не хотіла, щоб Озні забагато думав про ті давні жахи.
— Томен зовсім не Ейгон Негідник. Не бійтеся, він вчинить так, як йому скажу я. Якщо вже хтось чогось позбудеться, то це Марджері, а не ви.
Він замислився.
— Ви маєте на увазі її цноту?
— І її теж. Якщо вона, звісно, й досі цнотлива. Чи ви гадаєте, що Марджері не зреагує на ваші...— королева знову провела пальцями по його шрамах,— принади?
Озні ображено глянув на неї.
— Я їй подобаюся. Оті її кузини повсякчас дражнять мене через мій ніс. Що він великий і все таке. Та коли останнього разу Меґа почала дражнитися, Марджері звеліла дівчатам замовкнути і сказала, що я гарний з обличчя.
— Так і є!
— Так і є,— погодився він із сумнівом у голосі,— але що буде, якщо вона... якщо я... коли ми...
— ...зробимо справу? — Серсі обдарувала його ущипливою посмішкою.— Спати з королевою — державна зрада. У Томена не буде іншого виходу, як відіслати вас на Стіну.
— На Стіну? — перелякався він.
Вона мало не розреготалася. «Ні, не варто. Чоловіки ненавидять, коли з них сміються».
— Чорний плащ дуже личитиме вам до очей і до чорного чуба.
— Зі Стіни ще ніхто не повертався.
— А ви повернетеся. Але спершу треба буде вбити хлопця.
— Якого хлопця?
— Байстрюка, Станісового спільника. Він юний і зелений, а з вами буде сотня вояків.
Кетлблек перелякався, вона це відчувала, але гонор не дозволяв йому визнати, що він боїться. «Всі чоловіки однакові».
— Та я хлопчаків зарубав більше, ніж ви уявити можете,— похвалився він.— А коли хлопець загине, я отримаю прощення короля?
— І прощення. І титул лорда...— («Якщо, звісно, брати Сноу тебе не повісять»).— Королеві потрібен консорт, який не знає страху.
— Лорд Кетлблек? — на обличчя йому повільно наповзла посмішка, й шрами почервоніли.— А мені подобається. Шляхетний лорд...
— ...гідний лягти у ліжко й до королеви.
— На Стіні холодно,— нахмурився він.
— Зате я гаряча,— Серсі обійняла його за шию.— Переспи з дівчиною, убий хлопця — і я твоя. Вистане в тебе мужності?
Озні на мить замислився, тоді кивнув.
— Я ваш.
— Мій, сер,— поцілувала вона його, дозволивши йому на мить відчути смак її язика, а тоді відсунулася.— На сьогодні досить. З рештою доведеться почекати. Я снитимуся тобі сьогодні вночі?
— Ага,— хрипко озвався він.
— А коли ти лежатимеш у ліжку з Марджері? — почала вона його дражнити.— Коли опинишся в її лоні, мріятимеш ти про мене?
— Так,— присягнувся Озні Кетлблек.
— Добре.
Коли він пішов, Серсі закликала Джоселін, щоб розчесала їй коси, а сама в цей час, скинувши черевички, потягнулася як кицька. «Я просто для цього створена»,— подумала вона. Найбільше її тішило, з якою елегантністю все було зроблено. Навіть Мейс Тайрел не наважиться захищати свою любу донечку, якщо її зловлять на стосунках з таким, як Озні Кетлблек, і тоді ні в Станіса Баратеона, ні в Джона Сноу не виникне питань, чого це Озні відіслали на Стіну. Королева подбає про те, щоб викрив брата з маленькою королевою сер Озмунд: тоді ніхто не піддаватиме сумніву відданість інших Кетлблеків. «Бачив би мене зараз батько, він би не рвався вже видавати мене заміж. Шкода, що він помер. Померли всі — він, і Роберт, і Джон Арин, і Нед Старк, і Ренлі Баратеон. Тільки Тиріон лишається, та й він ненадовго».
Увечері королева викликала леді Мерівезер до себе в спальню.