/177/ Φάναι δὴ πάντας καὶ βούλεσθαι καὶ κελεύειν αὐτὸν εἰσηγεῖσθαι. εἰπεῖν οὖν τὸν Ἐρυξίμαχον ὅτι· Ἡ μέν μοι ἀρχὴ τοῦ λόγου ἐστὶ κατὰ τὴν Εὐριπίδου Μελανίππην· οὐ γὰρ ἐμὸς ὁ μῦθος, ἀλλὰ Φαίδρου τοῦδε, ὃν μέλλω λέγειν. Φαῖδρος γὰρ ἑκάστοτε πρός με ἀγανακτῶν λέγει· Οὐ δεινόν, φησίν, ὦ Ἐρυξίμαχε, ἄλλοις μέν τισι θεῶν ὕμνους καὶ παίωνας εἶναι ὑπὸ τῶν ποιητῶν πεποιημένους, τῷ δὲ Ἔρωτι, τηλικούτῳ ὄντι καὶ τοσούτῳ /b/ θεῷ, μηδὲ ἕνα πώποτε τοσούτων γεγονότων ποιητῶν πεποιηκέναι μηδὲν ἐγκώμιον· εἰ δὲ βούλει αὖ σκέψασθαι τοὺς χρηστοὺς σοφιστάς, Ἡρακλέους μὲν καὶ ἄλλων ἐπαίνους καταλογάδην ξυγγράφειν, ὥσπερ ὁ βέλτιστος Πρόδικος· καὶ τοῦτο μὲν ἧττον καὶ θαυμαστόν, ἀλλ᾽ ἔγωγε ἤδη τινὶ ἐνέτυχον βιβλίῳ ἀνδρὸς σοφοῦ, ἐν ᾧ ἐνῆσαν /c/ ἅλες ἔπαινον θαυμάσιον ἔχοντες πρὸς ὠφέλειαν· καὶ ἄλλα τοιαῦτα συχνὰ ἴδοις ἂν ἐγκεκωμιασμένα. τὸ οὖν τοιούτων μὲν πέρι πολλὴν σπουδὴν ποιήσασθαι, Ἔρωτα
з присутніх особливо не прагне впитися вином, — то, може, не роздратую вас, дозволивши собі сказати правду про /d/ пияцтво. Мені відомо з медицини, що пияцтво шкодить здоров'ю{22}, тому я сам, якби моя воля, не продовжував би цієї пиятики, та й іншому не радив би, тим паче, що мені ще після вчорашнього хміль з голови не вивітрився.
І все ж, — перебив його Федр Міррінусійський: — я, звісно, прислухаюсь до тебе, надто коли ти говориш на лікарські теми, але не цього разу; хай би ще хтось із /e/ товариства запропонував від себе щось доречне. Вислухавши побажання, всі зійшлися на тому, щоб не влаштовувати тут великої пиятики, а пити в міру, сиріч у своє задоволення.
Раз уже, — втрутився Еріксімах, — ми погодилися пити, скільки кому заманеться, без примусу, то я маю ще одну раду: нехай авлетистка, яка щойно увійшла, покине нас — може пограти сама собі або, якщо хоче — жінкам у внутрішніх покоях, а ми разом проведемо час у розмовах{23}. А про що бесідувати, якщо ваша згода, підкажу сам.
/177/ Всі висловилися за те, щоб надати йому слово. Еріксімах сказав:
— Почну словами Евріпідової Меланіппи{24}. Не моя це думка, а Федра — те, що маю намір повісти вам. Це ж бо Федр завжди ремствує і каже мені: «Хіба не дивно, Еріксімаху, що на честь усяких там богів поети понаписували /b/ гимни й пеани, а на хвалу Ероса ніхто не сотворив жодного рядка{25}. Або, якщо хочеш, поглянь на добрих старих софістів — ті прозою вихваляють Геракла та інших героїв, приміром, Продік{26}. Та й це ще нічого. Я вже мав нагоду натрапити на книжку загалом розумного автора{27}, в якій міститься подиву гідна похвала… солі! за її корисність. І ти можеш побачити, як на всі лади прославляють багато /c/ інших подібних речей. Щоб такими важливими справами відати, займатися ними так ревно, і щоб по сей день ніхто з людей не спромігся на достойний гимн на честь Ероса,
δὲ μηδένα πω ἀνθρώπων τετολμηκέναι εἰς ταυτηνὶ τὴν ἡμέραν ἀξίως ὑμνῇσαι, ἀλλ᾽ οὕτως ἠμέληται τοσοῦτος θεός; ταῦτα δή μοι δοκεῖ εὖ λέγειν Φαῖδρος. ἐγὼ οὖν ἐπιθυμῶ ἅμα μὲν τούτῳ ἔρανον εἰσενεγκεῖν καὶ χαρίσασθαι, ἅμα δ᾽ ἐν τῷ παρόντι πρέπον μοι δοκεῖ εἶναι ἡμῖν /d/ τοῖς παροῦσι κοσμῆσαι τὸν θεόν. Εἰ οὖν συνδοκεῖ καὶ ὑμῖν, γένοιτ᾽ ἂν ἡμῖν ἐν λόγοις ἱκανὴ διατριβή· δοκεῖ γάρ μοι χρῆναι ἕκαστον ἡμῶν λόγον εἰπεῖν ἔπαινον Ἔρωτος ἐπὶ δεξιὰ ὡς ἂν δύνηται κάλλιστον, ἄρχειν δὲ Φαῖδρον πρῶτον, ἐπειδὴ καὶ πρῶτος κατάκειται καὶ ἔστιν ἅμα πατὴρ τοῦ λόγου.