Οὗτος, ἔφη, ὦ Ἐρυξίμαχε, ὁ ἐμὸς λόγος ἐστὶ περὶ Ἔρωτος, ἀλλοῖος ἢ ὁ σός. ὥσπερ οὖν ἐδεήθην σου, μὴ κωμῳδήσῃς αὐτόν, ἵνα καὶ τῶν λοιπῶν ἀκούσωμεν τί /e/ ἕκαστος ἐρεῖ, μᾶλλον δὲ τί ἑκάτερος· Ἀγάθων γὰρ καὶ Σωκράτης λοιποί.
Ἀλλὰ πείσομαί σοι, ἔφη φάναι τὸν Ἐρυξίμαχον· καὶ γάρ μοι ὁ λόγος ἡδέως ἐρρήθη. καὶ εἰ μὴ ξυνῄδειν Σωκράτει τε καὶ Ἀγάθωνι δεινοῖς οὖσι περὶ τὰ ἐρωτικά, πάνυ ἂν ἐφοβούμην μὴ ἀπορήσωσι λόγων διὰ τὸ πολλὰ καὶ παντοδαπὰ εἰρῆσθαι· νῦν δὲ ὅμως θαρρῶ,
шанувати богів, щоб нас оминуло це лихо і, щоб ми осягнули те, до чого нас веде Ерос — наш провідник на цій дорозі. Хай ніхто своїми вчинками не суперечить Еросові. Хто чинить йому опір, той накликає на себе ворожість богів. Заприязнившись і помирившись з цим богом, ми віднайдемо і зустрінемо кожен свою половину, яку любимо, /c/ що тепер вдається небагатьом{65}. Хай Еріксімах не посміється з моєї мови, сприймаючи її так, ніби я говорю про Павсанія і Агатона. Що ж, може, вони й належать до тих небагатьох і обидва мають чоловічу природу. Але я кажу загалом про всіх чоловіків і жінок, тому що лише в такий спосіб, у досконалій любові, — якби кожен з нас зумів знайти свою половину, щоб повернутися до первісної природи, — наш рід став би щасливим. Якщо це найкраще, то з усього, що маємо тепер, найкращим треба визнати те, що найближче до найкращого, а це означає, що треба знайти свою половину, споріднену способом /d/ мислення. Тому, співаючи хвалу богові, що дає нам це благо, буде справедливо, якщо ми прославимо Ероса. Він вже й тепер дарує нам радість, бо провадить до того, хто близький за природою, і на майбутнє вселяє надію — якщо будемо шанувати богів, він зробить нас щасливими і блаженними, зціливши нас поверненням первісної природи.
Таке ось слово моє про Ероса, Еріксімаху, до твого не подібне. Ще раз прошу тебе не сміятися з того, що я сказав. /e/ Послухаймо тепер тих, що ще залишились, власне тих двох — Агатона і Сократа.
Згода, — сказав Еріксімах. — До того ж, слово твоє мені сподобалось. Якби я не знав, що і Сократ, і Агатон — великі знавці Ероса, я дуже боявся б зараз, що вони не матимуть що доповнити — так багато і такого різного вже сказано. Але я можу бути спокійним.
τὸν οὖν Σωκράτη εἰπεῖν Καλῶς γὰρ αὐτὸς ἠγώνισαι, /194/ ὦ Ἐρυξίμαχε· εἰ δὲ γένοιο οὗ νῦν ἐγώ εἰμι, μᾶλλον δὲ ἴσως οὗ ἔσομαι ἐπειδὰν καὶ Ἀγάθων εἴπῃ εὖ, καὶ μάλ᾽ ἂν φοβοῖο καὶ ἐν παντὶ εἴης ὥσπερ ἐγὼ νῦν.