він не кривдить ні богів, ні людей, і сам не зазнає кривди ні від кого. Він не страждає від насильства, якщо взагалі /c/ від чогось страждає. Насильство йому чуже — що б не робив, робить, не вдаючись до сили. Еросові кожний служить з власної волі, а те, що взаємно погоджене, визнають справедливим закони, владики держави{75}. Окрім справедливості, Еросові притаманна щонайбільша розважливість. Бо розважливість — на тому всі сходяться — це вміння погамовувати свої бажання й пристрасті{76}; а немає бажання, що було б сильніше за Ероса. Якщо ж бажання слабші від нього, то вони мали б підпорядковуватися йому, Ерос же — стримувати їх. Коли навіть бажання і пристрасті підвладні Еросові — виходить, мусимо визнати його незрівнянну розважливість. А якщо йдеться про відвагу, /d/ то й сам Арес — не суперник Еросові. Не Арес має владу над Еросом — Ерос володіє Аресом, Ерос Афродіти. А хто сильніший? Звичайно той, хто іншого тримає у своїй владі. Будучи сильнішим від найзвитяжнішого бога, Ерос, отже, відвагою не знає собі рівних{77}. Отож про справедливість, розважливість і відвагу цього бога я вже сказав. Залишається сказати про його мудрість. Що ж, спробую й тут не розчарувати вас, наскільки це в моїх силах. Передусім, щоб і мені вшанувати своє мистецтво, як це зробив /e/ Еріксімах, скажу: цей бог — поет; поет такий мудрий, що знає, як інших зробити поетами; у будь-якому разі кожен, кого торкнеться Ерос, стає поетом — творцем, хоч би до того й тримався осторонь Муз. Скористаймося цим як доказом, що Ерос — справжній творець, який знається на всіх мистецтвах, що ними відають Музи. Бо чого не маєш /197/ сам, того й іншому не передаси, і чого не знаєш сам, того й не навчиш іншого. А щодо сотворення всього живого — хто б узявся заперечувати, що то завдяки мудрості Ероса виникає і народжується все живе? А щодо майстерності у мистецтвах і ремеслах — то знаємо: чиїм учителем був Ерос, тих осіяла слава, кого ж Ерос не торкнувся — тих
ἀνεῦρεν ἐπιθυμίας καὶ ἔρωτος ἡγεμονεύσαντος, ὥστε καὶ οὗτος Ἔρωτος ἂν εἴη μαθητής, καὶ Μοῦσαι μουσικῆς /b/ καὶ Ἥφαιστος χαλκείας καὶ Ἀθηνᾶ ἱστουργίας καὶ “Ζεὺς κυβερνᾶν θεῶν τε καὶ ἀνθρώπων„. ὅθεν δὴ καὶ κατεσκευάσθη τῶν θεῶν τὰ πράγματα Ἔρωτος ἐγγενομένου, δῆλον ὅτι κάλλους (αἴσχει γὰρ οὐκ ἔνι Ἔρως)· πρὸ τοῦ δέ, ὥσπερ ἐν ἀρχῇ εἶπον, πολλὰ καὶ δεινὰ θεοῖς ἐγίγνετο. ὡς λέγεται, διὰ τὴν τῆς Ἀνάγκης βασιλείαν· ἐπειδὴ δ᾽ ὁ θεὸς οὗτος ἔφυ, ἐκ τοῦ ἐρᾷν τῶν καλῶν πάντ᾽ ἀγαθὰ γέγονεν καὶ θεοῖς καὶ ἀνθρώποις.