Εἰπεῖν δὴ τὸν Σωκράτη, Οὐκοῦν τοῦτό γ᾽ ἐστὶν ἐκείνου ἐρᾶν, ὃ οὔπω ἕτοιμον αὐτῷ ἐστιν οὐδὲ ἔχει, τὸ εἰς τὸν ἔπειτα χρόνον ταῦτα εἶναι αὐτῷ σῳζόμενα καὶ παρόντα;
— Можливо, він прагне того, чого якраз не має, — сказав Агатон.
— Подумай добре, — наполягав Сократ, — чи тільки /b/ «можливо», чи насправді існує необхідність у тому, що прагнення викликає те, в чому є потреба, а не те, в чому недостатку немає? Може, й дивно, Агатоне, але мені видається, що це необхідність. А як це виглядає тобі?
— Мені теж так здається, — сказав Агатон.
— Гарна відповідь. Отож, чи прагнув би хтось, якщо він великий [скажімо, зростом], бути великим або сильний — сильним?
— Ні. Ми вже дійшли згоди, що це неможливо.
— Отже, якщо хтось є якимсь, то вже не має потреби в тому, щоб таким бути.
— Авжеж, — відповів Агатон.
— Якщо сильний прагне бути сильним, — вів далі Сократ, — а моторний моторним, чи здоровий здоровим, то /c/ виходить, можна думати, що люди, які все це вже мають, прагнуть саме того, чим вони володіють. Щоб не було якогось непорозуміння, тому й кажу: якщо поміркуєш, Агатоне, то ці люди мусять вже зараз мати все те, чим вони володіють, хочуть того чи ні. Як же тоді хтось може ще й прагнути цього? Але якщо хтось говоритиме: Я здоровий і хочу бути здоровим, я багатий і хочу бути багатим, я прагну того, що маю, — чи зможемо відповісти йому на те: Володіючи багатством, здоров'ям і силою, ти, чоловіче, /d/ прагнеш і надалі цим володіти, оскільки в теперішньому часі, хочеш того чи ні, ти все це вже маєш. Тому, коли ти говориш: Я прагну того, що в мене є, — ти насправді визнаєш: я прагну, щоб те, що в мене є зараз, було мені і в майбутньому. Чи погодився б він з нами?
— Еге ж, — відповів Агатон.
— Хіба це не означає любити те, чого не існує, чого в нього ще немає, — коли хтось прагне, щоб воно зберігалося й було в майбутньому? — запитав Сократ.
/e/ Πάνυ γε, φάναι.
Καὶ οὗτος ἄρα καὶ ἄλλος πᾶς ὁ ἐπιθυμῶν τοῦ μὴ ἑτοίμου ἐπιθυμεῖ καὶ τοῦ μὴ παρόντος, καὶ ὃ μὴ ἔχει καὶ ὃ μὴ ἔστιν αὐτὸς καὶ οὗ ἐνδεής ἐστι, τοιαῦτ᾽ ἄττα ἐστὶν ὧν ἡ ἐπιθυμία τε καὶ ὁ ἔρως ἐστίν;
Πάνυ γ᾽, εἰπεῖν.
Ἴθι δή, φάναι τὸν Σωκράτη, ἀνομολογησώμεθα τὰ εἰρημένα. ἄλλο τι ἔστιν ὁ Ἔρως ἢ πρῶτον μὲν τινῶν, ἔπειτα τούτων ὧν ἂν ἔνδεια παρῇ αὐτῷ;