— Аннабель не їла капусти,— здивувалася Робін.
— Вона все споживає з грудним молоком,— пояснила Лінда. Робін причулася зверхність — адже сама вона не посвячена в таємниці материнства.
Взявши дві чашки чаю — для Стівена та Дженні,— Лінда вийшла. Робін з полегшенням розгорнула записник і занотувала кілька речей, які спали їй на думку в процесі читання «Можливих зачіпок», а тоді повернулася до заміток Страйка та прочитала короткий розділ «Різного», яке він видобув з нотатника Талбота.
Пол Сатчвелл
За кілька місяців стан Талбота відверто погіршився, що видно з його записів, які стають чимдалі відірванішими від реальності.
Під кінець записника він повертається ще до двох рогатих знаків Зодіаку, Овна й Тільця, вочевидь, через зацикленість на постаті диявола. Як я писав вище, він повісив багато безпідставних підозр на Вілму, але також Талбот узяв на себе клопіт укласти повний натальний гороскоп Сатчвелла — а отже, дізнався не лише дату, а й час його народження. Це може не мати жодного значення, але дивно, що стільки уваги дісталося саме Сатчвеллу і його натальному гороскопу. Талбот не робив нічого подібного для інших підозрюваних. У його натальній карті Талбот підкреслює аспекти, що свідчать про агресію, нечесність і невротичність. Також Талбот кілька разів відзначає, що певні частини гороскопу Сатчвелла — «точно як у АК».
Рой Фіппс та Айрін Гіксон
Як я вже зазначав, знаки, якими Талбот позначає Роя Фіппса й Айрін Гіксон (тоді Айрін Булл), більше ніде в астрології не вживаються. Здається, він їх сам вигадав.
Символ Роя схожий на чоловічка без голови. Що мається на увазі, я не розумію,— якесь сузір’я абощо? Поруч з іменем Роя фігурують цитати про змій.
Вигаданий знак Айрін скидається на велику рибу, і...
Двері кухні знову відчинилися. Робін озирнулася. Це знову прийшла Лінда.
— Ти досі тут? — спитала вона якось неприязно.
— Ні,— відповіла Робін.— Я нагорі.
Лінда знехотя всміхнулася. Беручи ще горнятка з буфета, вона спитала:
— Хочеш ще чаю?
— Ні, дякую,— відповіла Робін і згорнула ноутбук. Вона вирішила дочитати документ Страйка в себе в кімнаті. Може, то їй тільки здалося, але Лінда стукала та дзвеніла посудом гучніше, ніж завше.
— Отже, ти в нього на Різдво ще й працюєш? — спитала Лінда.
Всі ці чотири дні Робін підозрювала, що мамі кортить поговорити про Страйка. Вчорашні здивовані обличчя членів родини пояснили причину такої цікавості. Однак Робін не вважала, що має полегшити Лінді процес допиту.
— «Ще й»? — уточнила Робін.
— Ти знаєш, про що я,— відповіла Лінда.— Різдво — це свято. Я собі думала, ти там маєш вихідні.
— Я маю вихідні,— сказала Робін.
Вона віднесла порожнє горня в раковину. Раунтрі зіп’явся на хворі лапи, і Робін відчинила для нього двері надвір, відчувши доторк морозного повітря до голої шкіри. Над живоплотом позеленішав край неба — сонце повільно викочувалося на зимні небеса.
— Він з кимсь зустрічається? — спитала Лінда.— Страйк?
— Він зустрічається з купою людей,— навмисно вперлася Робін.— У нас така робота.
— Я про інше,— наполягала Лінда.
— Чому це тебе цікавить?
Робін думала, що мама на цьому відступиться, але на неї чекав сюрприз.
— Ти сама розумієш чому,— відповіла вона, глянувши доньці просто в обличчя.
Робін почервоніла й аж розгнівалася на себе. Їй двадцять дев’ять років! У цю саму мить її мобільний на столі бібікнув. Вона вирішила була, що то повідомлення від Страйка — і так само, вочевидь, подумала Лінда, яка стояла ближче до столу й подала Робін телефон, встигнувши побачити ім’я абонента.
Але то був Сол Моррис, а не Страйк. Він написав таке:
Сподіваюся, у тебе Різдво не таке гівняне, яку мене.
В нормі Робін не стала б відповідати, але образа на рідних і ще якесь відчуття, якого вона не хотіла визнавати, змусили її написати відповідь на очах у Лінди:
Гівняне — поняття відносне, але в мене справи теж так собі.
Вона відіслала повідомлення, а тоді звела очі на Лінду.
— Хто такий Сол Моррис? — спитала мама.
— Працює у нас в агенції. Екс-полісмен,— відповіла Робін.
— О,— промовила Лінда.
Робін бачила, що дала їй нову поживу для роздумів — і, правду кажучи, саме це вона й хотіла зробити. Взявши ноутбук зі столу, вона вийшла з кухні.
Ванна кімната, звісно, виявилася зайнята. Робін повернулася до себе. Лягла на ліжко, розгорнула ноутбук, і тут їй знову написав Моррис: