Допит Роя Фіппса — КС/РЕ
Ми надто довго обходимо його. Час подзвонити Анні й попросити її переконати батька поговорити з нами.
Домовитися про бесіду з кимсь із дітей Вілми Бейліс — КС/РЕ
Це особливо потрібно, якщо до Роя не достукаємося. Слід перевірити свідчення Вілми (що Рой вставав з ліжка, що була кров на килимі).
Знайти К. Б. Оукдена — КС/РЕ
Судячи з книжки, то першосортне брехло, але є варіант, що він про Бреннера знає щось таке, чого не знаємо ми. Його мама була найближчою до Бреннера людиною у клініці.
Знайти Пола Сатчвелла й поговорити — КС/РЕ
Знайти Стівена Датвейта й поговорити — КС/РЕ
Робін здалося, що Страйк їй приховано дорікає. Він додав свої ініціали до пунктів, які раніше належали одній тільки Робін — пошуку Сатчвелла, розмови з дітьми Вілми Бейліс. Вона відклала ноутбук, взяла телефон і пішла на кухню снідати.
Щойно вона увійшла, всі різко замовкли. Лінда, Стівен і Дженні здавалися присоромленими, ніби їх підслухали. Робін поклала хліб у тостер і спробувала придушити хвилю обурення. Вона спиною відчувала, що рідні перезираються і жестикулюють, поки вона не бачить.
— Робін, ми щойно зустріли Метью,— раптом сказав Стівен.— Коли гуляли кварталом з Аннабель.
— О,— відповіла Робін і розвернулася до рідних, постаравшись начепити на обличчя вираз слабкої зацікавленості.
Це вперше хтось бачив у місті Метью. Робін не пішла на різдвяну службу, бо боялася зустріти там Метью і Сару, але мама повідомила, що Канліффів у церкві не було. А тепер Лінда, Стівен і Дженні дивилися на неї — тривожилися, жаліли, чатували на її реакцію, чекали на питання.
Телефон Робін знову бібікнув.
— Вибачте,— сказала вона та глянула на екран, радіючи нагоді відвести очі від облич рідних.
Моррис надіслав повідомлення:
А в тебе чого Різдво гівняне?
Під поглядами рідних Робін відповіла:
Мій колишній свекор мешкає по сусідству, а мій колишній чоловік привіз додому нову дівчину. Ми тут головний місцевий скандал.
Робін не подобався Моррис, але тут і тепер він здавався бажаним союзником, рятівним тросом зі світу, де вона сама будувала власне життя, боролася за нього — без Метью, без Месема. Вона тільки хотіла відкласти телефон, як бібікнуло нове повідомлення, і так само під поглядами рідних Робін його прочитала:
Хріново.
І відповіла:
Дуже.
А тоді звела очі на маму, Стівена і Дженні та змусила себе усміхнутися,
— Ти мені сам про це розповіси? — спитала вона в Стівена.— Чи треба просити?
— Ні-ні,— поспішно озвався він,— нічого й не було... просто гуляли з Аннабель до майдану й назад, а тут бачимо — вони йдуть. Він і та...
— Сара,— підказала Робін. Вона уявила, як вони гуляють, тримаючись за руки, милуються зимовим ранком, мальовничим старим містечком: усі ще сплять, усюди іній і перше проміння сонця.
— Так,— кивнув Стівен.— Мені здалося, що він хотів розвернутися, коли нас побачив, але стримався. Сказав: «Бачу, вас треба привітати!»
Робін майже почула голос Метью.
— І це, власне, все,— закінчив Стівен.
— Я б йому з таким задоволенням врізала по яйцях,— раптом втрутилася Дженні.— Гад нахабний.
Але Лінда не зводила очей з телефону Робін.
— З ким це ти переписуєшся в свято? — спитала вона.
— Я тобі казала,— відповіла Робін.— Це Моррис, новий працівник в агенції.
Вона чудово розуміла, що подумає Лінда, але Робін теж мала гордість. Бути без пари не соромно, але жалість рідних, думка про Метью і Сару, які гуляють Месемом, загальна підозра щодо її стосунків зі Страйком і той факт, що їй про ці стосунки і сказати немає чого (хіба тільки те, що Страйк вирішив відібрати її розробки по справі, бо немає результатів)... Робін хотілося схопити бодай якийсь фіговий листок і прикрити свою оголену гідність. Моррис — улесливий і надто фамільярний, але сьогодні його можна пожаліти, а не приструнчувати. А ще він сам пропонує Робін допомогти врятувати лице.
Робін побачила, як перезирнулися мама й брат, і думка, що вони взяли облудний слід, подарувала їй безрадісне вдоволення.