— А що плівка? — скоса глянула на Страйка Робін.— Я про ту, яку Грегорі Талбот знайшов на горищі. Ти казав, що розповіси при зустрічі.
— А,— озвався Страйк.— Точно.
Він завагався, дивлячись за вікно, за танцюючі двірники, на лискучу дорогу під косим серпанком дощу.
— На цій плівці — групове зґвалтування і вбивство жінки з мішком на голові.
У Робін шия і шкіра голови пішли сиротами.
— І таке людей збуджує,— гидливо мовила вона.
З її тону Страйк збагнув, що вона не розуміє і думає, ніби він говорить про порнографічну постановку.
— Ні,— пояснив він,— то не порно. Хтось зафільмував... реальні події.
Робін шоковано глянула на нього, але схаменулася і перевела погляд на дорогу. Кісточки рук на кермі побіліли. В її голову раптом почати стукати огидні картини. Що ж там побачив Страйк, аж говорить так стисло й сухо? Невже тіло жінки було схоже на тіло Марго, про яку Уна казала, що та мала «довжелезні ноги»?
— Що з тобою? — спитав Страйк.
— Я в нормі,— хіба що не огризнулася Робін.— Що... що саме ти побачив? Як...
Страйк вирішив відповісти на питання, якого вона не поставила.
— Жінка мала довгий шрам на ребрах. У звітах поліції і в пресі того часу нічого не писали про шрами в Марго, тож я думаю, що то не вона.
Робін не відповіла, проте лишалася так само напруженою.
— У... цьому брало участь четверо чоловіків,— провадив Страйк,— усі білі, з затуленими обличчями. Також був п’ятий — він тільки дивився. В кадрі ненадовго з’являється його рука. Можливо, це Гнійний Риччі. Видно розмитий золотий перстень.
Він старався видати тільки сухі факти. М’язи ніг у Страйка напружилися так само, як руки Робін, він щомиті був готовий перехопити кермо. Колись у неї вже був напад паніки за кермом.
— А що каже поліція? — спитала Робін.— Вони знають, звідки плівка?
— Гатчинс розпитав. Колишній працівник відділу моралі гадає, що цей фільм разом з іншими конфіскували під час рейду в клубі в Сохо в сімдесят п’ятому році. Власником клубу був Риччі. З підвалу вилучили чимало жорсткої порнографії. Талбот теж мав приятеля у відділі моралі, й можна припустити, що він показав плівку Талботові, а той її скопіював чи поцупив.
— Навіщо йому плівка? — не без відчаю спитала Робін.
— Думаю, єдина відповідь, яку тут можна отримати,— тому що він був психічно хворим,— відповів Страйк.— Але первісним мотивом, гадаю, була цікавість до Риччі. Талбот дізнався, що Риччі приписаний до клініки Святого Івана й що він був там на святкуванні Різдва. У нотатках він називає Риччі...
— ...Лев-3,— кивнула Робін.— Так, я в курсі.
Страйк трохи розслабився. Зосередженість Робін і те, що вона пригадала таке, означали, що тут і тепер нападу паніки не буде.
— Ти що — напам’ять мого листа вивчила? — спитав він.
Тут уже Робін згадала своє Різдво й коротку розраду, яку вона знайшла в роботі за кухонним столом у батьківському домі.
— Я просто читаю уважно, та й усе.
— Що ж, я досі не розумію, чому Талбот вирішив не розробляти лінію Риччі, хоча з гороскопних нотаток видно, як за ті півроку, що він розслідував справу, погіршився його психічний стан. Думаю, плівку Талбот поцупив незадовго до того, як його вигнали з поліції, і тому про неї не йдеться в матеріалах розслідування.
— А тоді він сховав плівку, і вбивство жінки ніхто не розслідував,— мовила Робін. Її співчуття до Білла Талбота якщо не зовсім зникло, то серйозно зменшилося.— Якого дідька він не віддав її знову поліції, коли повернувся до здорового глузду?
— Думаю, він хотів отримати назад свою посаду, а коли не вийшло, не хотів лишитися без пенсії. Якщо відкинути просту порядність, я не бачу, які мотиви могли б спонукати його визнати, що він попсував ще якусь справу. Всі були дуже злі на Талбота й без цього: і родини жертв, і преса, і поліція вважали, що то він просрав розслідування. А тут ще й Лосон, який йому не подобається, отримує справу й каже не плутатися під ногами. Талбот, мабуть, вирішив, що вбита — всього-на-всього повія чи...
— Господи Ісусе,— розсердилася Робін.
— «Всього-на-всього повія» — це не моє ставлення до таких жінок,— швидко пояснив Страйк.— Я намагаюся пояснити логіку полісмена з сімдесятих років, якого вже піддали публічному осуду за провалену гучну справу.