— А що в тебе за проблема з другими дружинами?
— Бо... ой, я ж тобі не казала, так? Моррисові казала...— Робін постаралася не думати про п’яний обмін повідомленнями на Різдво, який приніс їй трошки втіхи й дуже багато дискомфорту.— Метью і Сара Шедлок тепер офіційно разом. Вона покинула нареченого й пішла до нього.
— Чорт,— зронив Страйк, не зводячи очей з її профілю.— Ні, ти мені не казала.
Але подумки він відзначив, що вона сказала Моррисові, і це не вкладалося в те уявлення про стосунки Робін і Морриса, яке сформувалося в Страйка. Барклей розповів, що Моррис відмовлявся визнавати авторитет Робін, а сама Робін дуже прохолодно поводилася з новим працівником, тож Страйк виснував, що беззаперечний сексуальний інтерес Морриса до Робін видихнувся через відсутність взаємності. І все-таки вона розповіла таку болючу й особисту річ Моррисові, а не йому.
Поки мовчки їхали в бік Черч-роуд, Страйк думав про те, що відбувалося в Лондоні, поки він лишався в Корнволлі. Моррис — привабливий чоловік, і він, як і Робін, розлучається. Страйк не розумів, як раніше не взяв до уваги наслідків цієї очевидної симетрії. Розмови про адвокатів, про проблемних колишніх, про механіку розділення двох життів: вони мають спільні теми, мають усі підстави співчувати одне одному.
— Ось туди,— показав він, і так само мовчки вони поїхали між високими червоними мурами Роял-Паддоку.
— Гарна вулиця,— прокоментувала Робін за двадцять хвилин по тому, як виїхали з палацу Гемптон-Корт. «Лендровер» заїхав на дорогу, яку легше знайти десь у селі. Праворуч стояв густий ліс, ліворуч — великі особняки за високими живоплотами.
— Нам потрібен ось той,— Страйк показав на особливо розлогу будівлю з численними дерев’яно-цегляними шпилями. Подвійна брама стояла відчинена, двері надвір — теж. Робін в’їхала в браму й зупинила машину біля синьої «мазди».
Щойно Робін заглушила двигун, стало чутно крики з будинку — чоловічий голос, високий і запальний. Назустріч їм з будинку широкими кроками вийшла дружина Анни Фіппс, Кім — висока, білява, знову в джинсах і сорочці. Вираз обличчя мала напружений.
— Скандальні сцени,—- пояснила вона, щойно Страйк і Робін вийшли з машини під дощовий серпанок.
— Може, нам ліпше почекати...— почала Робін.
— Ні,— відповіла Кім,— він налаштувався з вами зустрітися. Заходьте.
Пройшовши по гравію, опинилися в Брум-Гаузі. Десь у його глибині так само горлали чоловічий і жіночий голоси.
Кожний будинок має власний особливий запах, і тут пахло сандаловим деревом і досить приємною затхлістю. Кім провела детективів довгим коридором з великими вікнами; все ніби застигло в часі десь у середині двадцятого століття. Тут були бронзові світильники, акварелі, старий килим на полірованому паркеті. Робін з несподіваним тремом подумала про те, що колись цим паркетом ступала Марго Бамборо, і парфуми з ароматом ружі й металу змішувалися з запахами лакованого дерева та старого килима.
Щойно наблизилися до дверей вітальні, слова сварки, що точилася всередині, стало можливо розібрати.
— ...і якщо збираються говорити про мене,— кричав чоловік,— я маю право відповісти! Моя родина вирішила розслідувати моє життя в мене за спиною, чарівно, просто чарівно, просто...
— Та ніхто твоє життя не розслідує, Господи Боже! — почувся Аннин голос.— Білл Талбот був некомпетентним...
— Ой, так-таки був? А ти сама бачила? Знала його?
— Тату, я не мушу там бути, щоб...
Кім відчинила двері, тож Страйк і Робін слідом за нею увійшли до кімнати.
До кімнати — ніби всередину картини. Коли вони з’явилися, троє людей у приміщенні застигли. Синтія притискала тонкі пальці до вуст. Анна стояла перед маленьким антикварним столиком — обличчям до батька, який стояв навпроти.
Романтичного поета з 1974 року більше не було. Рой Фіппс тепер мав коротке сиве волосся, та й то лише біля вух і на потилиці. У плетеній жилетці, з високою і лискучою, мов баня, лисиною, з дикими запалими очима на плямистому обличчі він тепер більше скидався на божевільного вченого.
Рой Фіппс здавався таким розлюченим, що Робін була цілком готова до того, що він і на новоприбулих почне кричати. Однак поведінка гематолога змінилася, щойно він зустрівся поглядом зі Страйком. Може, то було через габарити детектива, а може, через ауру поважності та спокою, яку він умів випромінювати в складних ситуаціях... Робін не знала причини, але бачила, що Рой передумав горлати. На мить завагавшись, лікар потиснув простягнуту Страйком руку, а Робін подумала: чи свідомі чоловіки цих змін у розкладі сил, коли жінки дивляться на них?