Страйк їв собі, а Робін оглядала кімнату, і врешті-решт її погляд спинився на коминковому годиннику позолоченої бронзи й виняткової потворності. На масивному розцяцькованому каркасі сиділа антична богиня в шоломі.
— Афіна Паллада,— сказав Страйк, перехопивши її погляд, і тицьнув у бік фігури виделкою.
В нижній частині годинника була шухляда з маленькою бронзовою ручкою. Згадавши історію від Синтії про листування між Роєм і Марго, Робін висунула її і зазирнула всередину. Порожня шухляда була вистелена червоним оксамитом.
— Як гадаєш, дорога річ? — спитала вона в Страйка, засуваючи шухляду назад.
— Не знаю. А що?
— Бо нащо інакше це тримати в себе? Він же потворний.
У кімнаті було добре видно вплив двох різних смаків, які, на думку Робін, не гармоніювали між собою. Вочевидь, Овідій і Пліній у шкіряних палітурках і вікторіанські копії античних статуй — серед них пара мініатюрних левів Медичі, фігура весталки й Гермес навшпиньки на одній нозі на масивній бронзовій вазі — представляли смаки батька Роя, а мляві акварелі з пейзажами та квітами, витончені антикварні меблі й пістряві ситцеві фіранки, мабуть, обрала його мати.
Робін не розуміла, чому Рой це все не викинув і не переробив інтер’єр. З поваги до батьків? Через брак уяви? А може, вічно хворий домашній хлопчик, який, понад сумнів, більшу частину дитинства провів між чотирьох стін, прихилився до цих речей? Вони з Синтією не лишили власного відбитка на цьому приміщенні, хіба тільки додали кілька сімейних фото до вицвілих чорно-білих портретів батьків Роя і його самого в дитинстві. Робін зацікавила тільки одна групова світлина, зроблена, здавалося, на початку дев’яностих: Рой там ще не облисів, а Синтія мала густе кучеряве волосся. Двоє їхніх біологічних дітей, хлопчик і дівчинка, були дуже схожі на Анну. Ніхто б і не здогадався, що вона мала іншу матір.
Робін підійшла до вікна. За ним поверхню строгого видовженого ставка з кам’яною альтанкою на тому кінці так збрижив дощ, що яскраві червоні, білі й чорні силуети у воді не були схожі на риб. Одна з цих тіней, чорна на спинці й перлисто-біла на череві, була особливо велика — мабуть, метр завдовжки. Мініатюрна альтанка зазвичай відбивалася в гладенькій воді, але сьогодні тільки додавала розмитої сірості своєму кінцю ставка. На підлозі альтанки проглядався на диво знайомий символ.
— Корморане,— покликала Робін точно в ту мить, коли Страйк сказав:
— Глянь на це.
Обоє озирнулися. Страйк доїв торт і стояв біля однієї зі статуеток Роєвого батька, на яку Робін не звернула уваги. Це була півметрова фігура оголеного чоловіка в драпіруванні на плечах і зі змією в руці. Робін спершу здивувалася, але за мить зрозуміла, чому Страйк їй це показує.
— Ой! Це той вигаданий знак зі змією, що його Талбот приписав Рою?
— Саме так. Це Асклепій,— сказав Страйк.— Грецький бог медицини. А ти що знайшла?
— Глянь на підлогу в отій альтанці. На мозаїку отам.
Страйк став біля вікна поруч з Робін.
— А,— мовив він.— Гі фундамент видно на світлині з барбекю в Марго. Саме почали будувати.
На підлозі альтанки було викладено мальтійський хрест із темнішого граніту.
— Який цікавий вибір символу,— сказав Страйк.
— Знаєш,— відвернулася від вікна Робін,— люди з маніями часто вважають, що отримують надприродні знаки. Люди при здоровому глузді називають таке збігами.
— Я думав саме про це,— погодився Страйк і глянув на фігуру Афіни Паллади на потворному коминковому годиннику.— Людині в тому стані, в якому перебував Талбот, ця кімната здавалася повною астрологічних...
У коридорі почувся голос Роя.
— ...то не винувать мене...
Двері відчинилися, і родина повернулася до вітальні.
— ...якщо вона чує те, що їй не подобається! — закінчив Рой, звертаючись до Синтїї. Та трималася одразу позаду нього і здавалася наляканою. Обличчя Роя знову налилося нездоровим багрецем, однак шкіра біля очей так і лишилася жовтушною.
Він явно не чекав побачити Страйка й Робін біля вікна.
— Милувалися вашим садом,— пояснив Страйк, коли вони з Робін знову сіли на диван.
Рой щось буркнув і повернувся в своє крісло. Він важко дихав.
— Перепрошую,— сказав він за хвильку.— Наша родина не в найкращому стані.
— Це для всіх великий стрес,— мовив Страйк, і до кімнати увійшли Анна й Кім і сіли на свої місця на другому дивані, тримаючись за руки. Синтія примостилася біля них, стривожено спостерігаючи за Роєм.
— Я хочу дещо сказати,— мовив Рой до Страйка.— Хочу абсолютно чітко...