Той факт, що в квартирі Аторнів нещодавно прибирали родичі, дозволяв виснувати, що ніде в квартирі не заховано рештки Марго Бамборо. З іншого боку, Страйк має криваві плями й чутки, яких годину тому ще не мав. Він досі не відчував схильності вірити у втручання надприродних сил, але мусив визнати, що рішення поснідати на Сент-Джон-стріт стало на диво влучним вибором.
39
...тим шляхом ішли,
Коли шалені грози налетіли...
І так стежину знайдену згубили І манівцями далі поблудили...
Едмунд Спенсер, «Королева фей»
Будильник Робін задзвонив о шостій тридцять ранку п’ятниці. Їй саме снився Метью: прийшов до квартири на Ерлз-Корті й умовляв повернутися до нього, казав, що був йолопом, обіцяв ніколи більше не скаржитися на її роботу, переконував визнати, що вона скучає за їхніми стосунками. Питав, чи справді їй подобається жити в орендованій квартирі, без певності й пари, й уві сні Робін потягнуло до тих давніх стосунків, якими вони були, перш ніж робота в Страйка все так ускладнила. Уві сні Метью був молодший, значно добріший, він відмовлявся від Сари Шедлок — помилки, дурниці, безглуздої хиби. Десь на тлі фігурувала сусідка Робін — саме сусідка, не відсторонено-ґречний Макс, а бліда манірна дівиця, яка підтакувала Метью, хихотіла, коли він на неї дивився, і закликала Робін поступитися йому. Тільки вимкнувши нарешті будильник і виборсавшись із туману сну, Робін, яка лежала лицем у подушку, зрозуміла, що вигадана сусідка була їй дуже схожа на Синтію Фіппс.
Вона сіла в ліжку, намагаючись згадати, нащо поставила будильник на таку ранню годину. Кремові стіни її кімнати заливала бузкова блакить раннього ранку. Тоді Робін згадала, що Страйк запланував на сьогодні нараду всієї команди, першу за два місяці, і просив її приїхати на годину раніше, щоб устигнути обговорити справу Бамборо.
Страшенно втомлена, як це повелося останнім часом, Робін помилася, вдягнулася, плутаючись пальцями в ґудзиках; забула, куди поклала телефон, на півдорозі до кухні виявила пляму на светрі й загалом дусалася на життя і ранній підйом. Піднявшись нагору, вона побачила Макса, який у халаті сидів за столом і вивчав книгу рецептів. У телевізорі ведучий ранкового шоу питав: Валентинів день — то суцільний цинізм і комерція чи нагода додати дрібку такої потрібної романтики в шлюбні стосунки?
— У Корморана є якісь особливі потреби в плані їжі? — спитав у неї Макс, а коли Робін витріщилася на нього, не розуміючи, нагадав: — Я про сьогоднішню вечерю.
— А,— згадала Робін,— та ні. Він їсть усе.
Вона переглянула пошту на телефоні за горням чорної кави. З острахом побачила листа від адвокатки: «Досудове врегулювання». Відкривши, побачила, що пропонують конкретну дату: середа, дев’ятнадцяте березня — більш ніж за місяць. Робін уявила, як Метью розмовляє з власним адвокатом, дивиться свій графік, утверджує свою владу — як завжди. «Я зайнятий цілий наступний місяць». Тоді уявила, як вони сидять по різні боки переговірного столу, кожен зі своїм юристом, і відчула паніку, перемішану з гнівом.
— Ти б поснідала,— сказав Макс, не відриваючись від рецептів.
— Пізніше щось перехоплю,— відповіла Робін і закрила пошту.
Вона взяла пальто, яке раніше поклала на бильце дивана, і спитала:
— Максе, ти не забув, що на вихідні приїде мій брат з подругою? Не думаю, що вони тут багато сидітимуть, це їм просто база.
— Ні-ні, все добре,— неуважно озвався Макс, занурений в рецепти.
Робін вийшла в холодний і мокрий ранній ранок, дійшла до метро й тільки тоді зрозуміла, що не взяла гаманець.
— Чорт!
Охайна й організована, вона зазвичай не допускала таких помилок. Робін щодуху кинулася назад до квартири. Куди вона в біса могла подіти той гаманець? А може — тут вона запанікувала — вона його десь загубила? Чи його вкрали?
Тим часом на Денмарк-стріт сонний Страйк на одній нозі вистрибав з душа, точно такий самий утомлений, з опухлими очима. Його доганяли наслідки тижня, протягом якого він заступав на зміни замість Барклея і Гатчинса. Він уже трохи жалкував, що викликав Робін на таку ранню годину.
Щойно він вліз у штани, задзвонив телефон. Страйк з острахом побачив номер Теда і Джоан.
— Теде?
— Привіт, Корме. Та ні, не панікуй,— сказав Тед.— Просто є трохи новин.
— Кажи,— промовив Страйк. Він стояв напівголий і мерз у холодному сірому світлі, що сіялося крізь благенькі фіранки квартири на горищі.