— Кажи,— промовив він.
Знову пауза.
— Слухай,— мовив Рокбі, якому було відверто трохи ніяково,— я не хочу цього робити по телефону. Зустріньмося. Стільки часу минуло... багато води спливло. Зустріньмося, я хочу... так більше не можна. Щоб тривала ця клята... усобиця, чи що воно.
Страйк мовчав.
— Приходь у гості,— провадив Рокбі,— до мене. Поговорімо... ти більше не дитина. У будь-якій історії є різні погляди. Немає нічого чорно-білого.
Він зробив паузу. Страйк мовчав.
— Я тобою пишаюся, ти знаєш про це? — спитав Рокбі.— Чорт забирай, справді пишаюся. Ти зробив стільки...
Він не договорив. Страйк, завмерши, дивився на порожню стіну перед собою. У приймальні Пат сміялася з якогось жарту Морриса.
— Слухай,— повторив Рокбі тепер уже трішки роздратовано, тоном людини, яка звикла отримувати бажане.— Я все розумію, але чорт, що я тепер можу вдіяти? Я не можу повернутися назад у часі. Ал мені розповів про твій погляд на речі, і є купа всього, про що ти не в курсі, про твою мати і про всіх її довбаних мужиків. Якщо ти прийдеш, ми зможемо випити й усе обговорити. І,— мовив Рокбі закрадливо,— може, я тобі чимось допоможу, може, тобі щось треба, такий собі дарунок на знак примирення, тільки скажи...
У приймальні Гатчинс і Барклей саме виходили: кожен мав власне завдання. Робін страшенно кортіло піти додому. Вона сьогодні була вільна, але Моррис крутився поруч, і вона була впевнена, що він шукає нагоди провести її до метро. Прикинувшись, що має попрацювати з документами, вона перебирала папки в шафах і сподівалася, що Моррис, який саме теревенив з Пат, піде. Вона саме розгорнула стару справу про серійну подружню зраду, коли з кабінету почувся голос Страйка. Робін, Пат і Моррис обернули голови. Кілька сторінок з папки, яку Робін тримала на висунутій шухляді, зіслизнуло на підлогу.
— ...тож ПІШОВ У СРАКУ!
Робін не встигла перезирнутися з Моррисом чи Пат, як двері кабінету розчахнулися. Страйк відверто лякав: весь білий, страшно злий, часто-часто дихає. Він промчав через приймальню, схопив пальто й з гуркотом почав спускатися сходами.
Робін підібрала аркуші, які впали.
— Чорт,— вишкірився Моррис.— Добре, що то не я дзвонив.
— От же норов,— з дивним задоволенням заявила Пат.— Щойно я на нього глянула, одразу все зрозуміла.
40
По слову слово кидали вони — Й зчепилися: з балачки стався бій...
Едмунд Спенсер, «Королева фей»
Ідучи до метро, Робін не вигадала, як увічливо відкараскатись від Морриса, тож мусила вислухати кілька тупих жартів і набрехати про свої плани на Валентинів день, бо не уявляла, як Моррис зреагує, якщо дізнається, що до неї в гості прийде Страйк. Прикинувшись, що не почула пропозиції Морриса якось увечері зустрітися і поговорити про своїх адвокатів, вона з полегшенням попрощалася з ним унизу ескалатора.
Поїзд помчав утомлену та трохи пригнічену Робін у бік «Ерлз-Корту», а її думки все крутилися навколо Морриса. Невже він так звик, що жінки відгукуються на його приємну зовнішність, аж тепер автоматично очікує симпатії? Чи проблема була в самій Робін, яка з міркувань увічливості, заради злагоди в колективі й через небажання каламутити воду, коли в агенції стільки справ, продовжує сміятися з ідіотських жартів і не каже чітко та зрозуміло: «Ти мені не подобаєшся. Ми ніколи не будемо зустрічатися».
Квартира зустріла Робін підбадьорливими смачними ароматами м’яса й червоного вина. Макс кудись вийшов, але в духовці стояла м’ясна запіканка, а Вольфганг лежав під розжареними дверцятами, ризикуючи обпектися. Він нагадав Робін фанатів, які з ночі чатують під готелем, сподіваючись побачити рок-зірку хоч мигцем.
Замість лягти подрімати кілька годин перед вечерею, Робін, яку зачепили нагадування Страйка про відсутність успіху в її спілкуванні з Амандою Лоуз і пошуках Пола Сатчвелла, приготувала собі кави, розгорнула ноутбук і розмістилася за обіднім столом. Відіславши Аманді Лоуз ще одного листа, вона відкрила «Гугл». Одна по одній літери логотипу перетворилися на пастельні цукерки-сердечки з написами: «ЧОЛОВІК МРІЇ», «КОХАННЯ-ЗІТХАННЯ», «ПОБАЧЕННЯ ВСЛІПУ», і чомусь Робін подумала про Шарлотту Кемпбелл. Заміжній жінці, звісно, буде дуже важко сьогодні зустрітися з коханцем. Цікаво, кого Страйк послав по телефону?
Робін почала шукати Сатчвелла, пробуючи повторити успіх Страйка з К. Б. Оукденом. Вона так і сяк крутила прізвище Сатчвелла і його два імені, міняючи місцями «Пола» і «Леонарда», пробуючи ініціали, навмисно помиляючись, але чоловіки, яких видавав пошук, здавалися безперспективними.