— Не знала,— відповіла Робін, розвертаючи машину.
— Мабуть, це отут і було,— провадив Сатчвелл з нездоровим задоволенням.
«Так само в АК. Так само в АК». Робін спіткало нове прозріння. Талбот шукав паралелі в гороскопах Сатчвелла і Кроулі — само-проголошеного Звіра, Бафомета, найпорочнішого чоловіка на Заході. «Зв’язок з РАС»: ну звісно, йдеться про Роял-Лемінгтон-Спа.
Чому по кількох місяцях розслідування Талбот вирішив, що Сатчвелл — єдиний з підозрюваних — заслуговує на повний натальний гороскоп? Адже алібі в нього було залізне. Це поновлення інтересу — симптом Талботової хвороби й викликане збігом у місці народження Сатчвелла та Кроулі? Чи він виявив у алібі Сатчвелла слабке місце, про яке не написав? Сатчвелл просторікував про своє життя в Греції, про живопис і про занепад, що спіткав стару добру Англію, а Робін вчасно гмикала й підтакувала, подумки перебираючи елементи Сатчвеллового гороскопа, що захопили цікавість Талбота.
Марс у Козерогу: сильна воля, рішучість, але часті нещасні випадки.
Місяць у Рибах: невроз / розлад особистості / виправдання / нечесність.
Лев у асценденті: не знає міри / відкидає всі вимоги до себе.
До Ворика доїхали за півгодини і, як і обіцяв Сатчвелл, опинилися в місті, яке не мало взагалі нічого спільного з білим півмісяцем Лемінгтон-Спа. Старовинна кам’яна арка нагадала Робін про Клеркенвелл. Вони проминали фахверкові будинки, бруковані вулиці, круті узвози й вузькі провулки.
— Підемо до «Сарнюка»,— сказав Сатчвелл, коли Робін припаркувалася на міському майдані.— Він тут споконвіку. Найстаріший паб у місті.
— Як скажете,— усміхнулася Робін, перевіряючи, чи не забула записник.
Удвох вони прогулялися центром Ворика. Сатчвелл указував на цікавинки, варті, на його погляд, уваги. Він був з тих чоловіків, яким неодмінно треба торкатися, тож він раз у раз поплескував Робін по руці, щоб привернути увагу, взяв її під руку, коли перетинали вулицю, і взагалі дорогою до Сміт-стріт тримався з нею досить владно.
— Зазирнемо? — спитав Сатчвелл, коли їм трапилася художня крамниця, і, не чекаючи на відповідь, повів її туди.
Там він почав перебирати пензлі й фарби і з недбалою бундючністю пасталакав про сучасне мистецтво й недолугих критиків. «Ох, Марго»,— подумала була Робін, а тоді уявила, як Марго — яку вона ніби носила з собою у голові — судить про неї за Метью з його нескінченними історіями про власні спортивні звитяги й чимдалі пом-пезнішими просторікуваннями про підвищення і бонуси, і їй стало соромно й ніяково.
Врешті-решт дійшли до пабу «Сарнюк», з низькими стелями й головою оленя на вивісці, і зайняли столик на двох у дальньому кінці зали. Робін мимохіть відзначила збіг: стіна за спиною Сатчвелла була завішана головами рогатих тварин, серед яких було опудало оленя і пофарбовані бронзовою барвою моделі антилопи й барана. Навіть меню прикрашали рогаті обриси оленячих голів. Робін замовила дієтичну кока-колу, намагаючись не думати про рогаті зодіакальні знаки.
— Ви не проти,— сказала вона, коли офіціантка відійшла до бару,— якщо я поставлю кілька питань про Марго?
— Так, прошу,— відповів Сатчвелл, усміхнувшись так, що знову стало видно темні плями на зубах, а сам негайно поринув у читання меню.
— Не проти, якщо я записуватиму? — спитала Робін і дістала записник.
— Записуй на здоров’я,— так само усміхнено відповів Сатчвелл, підвівши від меню здорове око та стежачи за рухами Робін, яка розгорнула записник і клацнула ручкою.
— Я наперед перепрошую, якщо ці питання...
— Точно не хочеш нормально випити? — спитав Сатчвелл, який замовив пиво.— Гидко пити самому.
— Та я ж за кермом,— відповіла Робін.
— Так лишайся ночувати. Та ні, не в мене,— швидко додав він, вишкіривши зуби (у виконанні такого немолодого чоловіка вийшла гримаса хтивого сатира).— Я до того, шо ти ж можеш піти до готелю і записати це на рахунок клієнтів. Я так розумію, ти з родичів Марго маєш на цьому нормальний зиск?
Робін просто усміхнулася і відповіла:
— Мені треба вертатися до Лондона, надто багато справ. Було б дуже корисно дізнатися більше про Марго,— додала вона.— Як ви познайомилися ?
Сатчвелл переказав історію, яку Робін уже знала: як його запросили до клубу «Плейбой» і там він побачив довгоногу дев’ятнадцятирічну дівчину з кролячими вушками і хвостом.
— І ви потоваришували?
— Ну,— мовив Сатчвелл,— не знаю, чи це так називається.
Споглядаючи Робін холодним оком, він додав:
— То був міцний сексуальний зв’язок. Вона була ще цнотлива, щоб ти знала.