— Не думаєш, що він записує дзвінки? — спитала Робін.— Хоче на тебе щось зібрати, а тоді продати в газету.
— Думав про таке,— визнав Страйк, насипаючи цукор у каву.
— Може, наступного разу з ним поговорю я?
— Мабуть, і справді непогана ідея,— погодився Страйк.— Власне,— додав він, відпивши кави,— це й усе, що я зробив у справі Бамборо після повернення. Але я планую поспілкуватися з медсестрою Дженіс, щойно матиму вільну годину. Вона вже мала повернутися з Дубая, і я хочу знати, чому вона й словом не обмовилася про знайомство з Полом Сатчвеллом. Але цього разу, мабуть, не попереджатиму її про візит. Корисно буває заскочити людину зненацька. А в тебе які новини?
— Ну,— відповіла Робін,— Глорія Конті, нині Марі Жубер, так і не відповіла на Анниного листа.
— Погано,— насупився Страйк.— Я думав, на Анну вона зреагує прихильніше.
— Я теж на це сподівалася. Думаю, варто почекати ще тиждень, а тоді попросити Анну, щоб нагадала їй про себе. В найгіршому
разі отримаємо ще одну рішучу відмову. Є і краща новина: сьогодні я маю поговорити з Амандою Байт, яка тепер Лоуз.
— Дорого вона нам обійдеться ?
— Безкоштовно. Я апелювала до її шляхетності,— розповіла Робін,— і вона вдала, що це її переконало, але я певна, що Аманду досі принаджує думка про розголос. Їй подобається ідея, що в газетах напишуть про тебе та про вперту школярку, яка трималася за історію про жінку у вікні, навіть коли поліція їй не вірила. І це незважаючи на всі ті перші розмови про те, що вона не бажає знову переживати стрес від уваги газетярів, якщо їй не заплатять.
— Вона досі заміжня? — спитав Страйк, дістаючи з кишені цигарки.— Бо як на мене, вони з Оукденом чудова пара. Можемо відкрити побічний бізнес — шлюбну контору для аферистів.
Робін засміялася.
— Щоб вони народжували дітей-аферистів і ми завжди мали роботу?
Страйк підкурив, затягнувся, а тоді сказав:
— Так собі бізнес-план. Нема гарантії, що від двох паскуд народиться третя. Я знаю цілком пристойних людей, яких виховали кінчені негідники, і навпаки.
— Тобто ти за те, що культура не змінить натури? — спитала Робін.
— Мабуть,— відповів Страйк.— Моїх трьох небожів виховують однаково, правда ж? Але...
— ...один молодець, другий плаксій, а третій паскудник,— сказала Робін.
Страйк так заіржав, що затурканий чоловік у костюмі, який пробігав повз них, притискаючи до вуха телефон, аж обурився.
— От пам’ять,— сказав Страйк, проводжаючи поглядом сердитого чоловіка. Останнім часом і в нього бував такий настрій, коли чужа веселість здавалася образливою, але тут і тепер — під сонцем, при добрій каві, у товаристві Робін — він почувався щасливим, яким не був довгі місяці.
— Але людей ніколи не виховують однаково,— сказала Робін,— навіть якщо будинок і батьки одні й ті самі. Грає роль і статус старшого чи молодшого, і ще багато чого. І коли вже про це, Мая, донька Вілми Бейліс, погодилася з нами поговорити. Зараз обираємо зручну дату. Здається, я тобі казала: молодша сестра видужує
після раку грудей, тож я не хочу їх турбувати. І є ще дещо,— ніяково додала вона.
Страйк, який саме повернувся до свого сандвіча, з подивом побачив, як Робін дістає з сумки шкіряний нотатник Талбота, хоча Страйк думав, що він так і лежить у шафці в офісі.
— Я тут знову переглядала його нотатки.
— Думаєш, я щось проґавив? — поцікавився Страйк з повним ротом хліба.
— Ні, я...
— Та все нормально,— запевнив Страйк.— Цілком можливо. Всі помиляються.
Сонце повільно пробиралося на Фрит-стріт, тож коли Робін розгорнула старий нотатник, його сторінки засяяли жовтим.
— Власне, це про Скорпіона. Пам’ятаєш Скорпіона?
— Це та людина, чия смерть, можливо, непокоїла Марго?
— Саме так. Ти думав, що Скорпіон — це, вірогідно, заміжня подруга Стівена Датвейта, яка вкоротила собі віку.
— Я відкритий до інших теорій,— відповів Страйк. Доївши, він обтрусив крихти з рук і потягнувся по цигарки.— У нотатках ідеться про те, що Водолій ставить питання Рибам, так? Я так зрозумів, це Марго поставила пряме питання Датвейтові.
Попри нейтральний тон, Страйк не радий був знову згадувати про зодіакальні знаки. Копітка й абсолютно невдячна праця розшифровки астрологічних символів, що позначали підозрюваних і свідків, не входила до числа його улюблених завдань.
— Власне,— сказала Робін, дістаючи з нотатника дві складені ксерокопії,— я тут подумала... ось подивися.
Вона передала обидва аркуші Страйкові, який розгорнув їх і побачив копії двох свідоцтв про народження, які належали відповідно Олів Сатчвелл і Бланш Сатчвелл.