— Доброго ранку,— привіталася вона.
— Доброго ранку. Ти хіба не поспішаєш звідси вшитися?
Сказавши це, Страйк побачив, що мобільний у руці в Робін засвітився: хтось надіслав їй повідомлення. Робін навіть не глянула на телефон, просто поклала його на коліна екраном униз, щоб не світив.
— Маю що розповісти тобі. Я говорила з К. Б. Оукденом.
— А,— сказав Страйк.
Зважаючи на те, що Оукден цікавився здебільшого Страйком, і на підозру, що його дзвінки Оукден записує, детективи вирішили, що застерегти його проти втручання в розслідування має Робін.
— Йому це не сподобалося,— сказала вона.— Казав, що це вільна країна й він має право говорити з ким захоче. Я йому пояснила: «Ви можете завадити розслідуванню, якщо станете поперед нас розмовляти зі свідками». А він заявив на те, що як досвідчений біограф...
— Ой, хай у сраку йде,— тихо лайнувся Страйк.
— ...він знає, як розпитувати людей і дізнаватися інформацію, і можливо, нам трьом варто об’єднати ресурси.
— Авжеж,— сказав Страйк.— Агенції саме бракує шахрая з тюремним терміном. І який підсумок?
— Можу сказати, що він справді дуже хоче з тобою зустрітися і налаштований тримати все, що знає про Бреннера, при собі, поки цього не станеться. Бреннер — його наживка.
Страйк потягнувся по нову цигарку.
— Не певний, чи Бреннер вартий К. Б. Оукдена.
— Навіть після того, що тобі сказала Дженіс?
Страйк затягнувся і випустив дим у вікно, подалі від Робін.
— Згоден, Бреннер тепер видається значно підозрілішим, ніж тоді, коли ми починали, але які шанси, що Оукден і справді щось на нього має? Він був малий, коли все те сталося, а викрасти некролог — це вчинок людини, яка хоче нашкребти бодай якісь відомості, а не...
Він почув шелест, обернув голову й побачив, що Робін полізла в сумку. На його подив, вона видобула звідти нотатник Талбота.
— Так і носиш його з собою? — спитав Страйк, стараючись не дратуватися.
— Як бачиш,— відповіла Робін і переклала мобільний на приладову панель, щоб звільнити коліна. Кинувши погляд на телефон, Страйк побачив, що їй прийшло друге повідомлення. Екран знову засвітився, і він помітив, що це Моррис.
— Про що це Моррис тобі пише? — спитав Страйк, і навіть йому самому це питання прозвучало як критика.
— Та ні про що. Сидить під будинком колишнього міс Джоне і нудьгує,— відповіла Робін, гортаючи нотатник Талбота.— Я хочу тобі дещо показати. Ось, глянь на це.
Вона передала йому книжку, розгорнуту на сторінці, яку Страйк пам’ятав з власного читання цих нотаток. Сторінка була з кінця нотатника, де дивних малюнків ставало найбільше. На цьому танцював чорний скелет з косою в руках.
— На малюнки не дивися,— сказала Робін.— Дивися сюди. Оце речення між ногами скелета. Отой маленький символ, коло з хрестом у ньому — це Парс Фортуни...
— Що воно таке? — спитав Страйк.
— Це елемент гороскопу, який вказує на успіх у світі. «Парс Фортуни у 2му — ГРОШІ І МАЙНО». І ще — «Дім матері», підкреслено. Оукдени жили на Форчун-стріт, вулиці Фортуни, пам’ятаєш? А Парс Фортуни був у Домі грошей і майна, коли зникла Марго. Він пов’язує це з тим фактом, що Дороті успадкувала материн дім, і каже, що це для неї не трагедія, а талан.
— Думаєш? — спитав Страйк, потираючи утомлені очі.
— Так, бо... дивися... він починає говорити про Діву,— а це знак Дороті за обома системами,— що вона гарненька й гострить сокиру, а це цілком сходиться з тим, що відомо нам. І власне,— додала Робін,— я подивилася дати народження, і знаєш що? І за традиційною системою, і за системою Шмідта мати Дороті була Скорпіоном.
— Заради Христа, скільки ще Скорпіонів ми знайдемо?
— Я розумію, про що ти,— незворушно відповіла Робін,— але з того, що я читала, виходить, що Скорпіон — один з найпоширеніших знаків. Але ось важливий факт: Карл Оукден народився шостого квітня. Тобто за традиційною системою він Овен, а за Шмідтом — Риби.
Коротка пауза.
— Скільки років було Оукденові, коли його бабуся впала зі сходів? — спитав Страйк.
— Чотирнадцять,— відповіла Робін.
Страйк знову відвернувся від Робін, щоб випустити дим у вікно.
— Гадаєш, він штовхнув бабусю?
— Можливо, ненавмисно,— відповіла Робін.— Може, просто штовхнув, а вона не втримала рівновагу.
— «Марго питає Риб». Дуже серйозна річ — обвинуватити дитину в...
— Може, ні про що вона його не розпитує. Талбот міг підозрювати чи взагалі вигадати цю розмову. Так чи інакше...