— Ти просто довбаний геній, Р... дідько, а з обличчям що?
59
Британка войовнича...
...зустріла вельми грубим привітанням Лукавого коханця; гість незваний З сідла злетів, хоч і не мав бажання, 1 враз розчарувавсь в новім коханні, Відчувши вповні, що піддався спіху. Вона ж його лишила без прощання Журитися, бо стало не до сміху, Як необдуманий двобій скінчився лихом.
Едмунд Спенсер, «Королева фей»
Моргаючи від яскравого світла, Робін потягнулася по крижаний пакет.
— Страйк мені врізав. Випадково.
— Ісусе,— зронив Барклей.— Лячно уявити, що він може зробити навмисно. Як таке вийшло?
— Моє обличчя потрапило під його лікоть,— відповіла Робін.
— Гм-гм,— озвався Барклей, голодними очима дивлячись на майже спорожнілі коробки з-під індійської їжі.— А це що? Компенсація?
— Саме так,— кивнула Робін.
— Це тому ви не відповідаєте на дзвінки останні три години?
— Чорт, вибач, Семе,— сказала Робін, дістала мобільний і подивилася на екран. Відколи вона вимкнула звук в «Американському барі», мала п’ятнадцять пропущених від Барклея. Так було приємно побачити, що вона не прочитала кілька повідомлень від Морриса, одне — з картинкою.
— Який ти молодець, що сам прийшов,— відзначив трохи п’яний Страйк. Він не знав, радіти чи дратуватися через те, що Барклей перервав момент, але вирішив, що перш за все дратується.
— Жінка забрала малу до своєї мами,— сказав Барклей.— Тож я подумав — принесу благу звістку особисто.
Він поклав собі попадум і всівся на бильце дивана на тому боці від Страйка.
— Взнав я, нащо ШМ їздить до Сток-Ньюїнгтону. Все точно як Робін сказала. Готові до такого?
— Що? — спитав Страйк, дивлячись то на Барклея, то на Робін.— Коли це...
— Трохи раніше,— відповіла Робін,— перед зустріччю.
— Подзвонив у двері,— почав розповідати Барклей,— і кажу, що мені її рекомендував ШМ, чи може вона мені допомогти. Довелося поставити ногу в двері, бо хотіла зачинити просто в мене перед носом. Тоді каже: їй ШМ розповів, що його днями один шотландець з Тауерського мосту зняв. От я подумав — чого тягнути,— провадив Барклей.— Кажу, авжеж, це я. Я друг. Ми знаємо, що ви тут робите. Вам краще поговорити зі мною, якщо не хочете лишитися без клієнта. Тоді вона мене пустила.
Барклей надкусив свій коржик.
— Вибачте, з голоду вмираю. І от вона мене завела до дальньої кімнати. А там воно все.
— Що — воно все?
— Гігантський манеж, який вона зібрала з піни й МДФ,— усміхнувся Барклей.— Здоровезний килимок для зміни підгузків. Пакети з дорослими підгузками. Дитячий тальк.
Страйкові на мить відібрало мову. Робін почала сміятися, але швидко припинила, бо було боляче.
— Старий сердега ШМ кінчає, уявляючи себе немовлям. У неї тільки він і ще один клієнт, отой тип зі спортзали. Більше їй не треба, бо ШМ платить добре. Вона їх одягає. Міняє підгузки. Пудрить їм дупки...
— Та ти жартуєш,— сказав Страйк.— Не може такого бути.
— Може,— відповіла Робін, притискаючи до обличчя холодний пакет.— Називається... секунду, зараз...
Вона відкрила на телефоні перелік парафілій.
— Автонепіофілія. «Індивід відчуває збудження, уявляючи себе дитиною».
— І як ти взагалі...
— Я дивилася на літніх людей, яких на візках вивозили з дому опіки,— пояснила Робін.— Моррис сказав, що вони як діти, хтось, мабуть, і в підгузку... і в мене щось клацнуло в голові. Я бачила, як вона купує в супермаркеті тальк і соски, але ми жодного разу не бачили, щоб у тому будинку бували діти. І ще оцей жест, коли вона плескає їх по голівці, ніби то не дорослі чоловіки, а малі діти...
Страйк пригадав, як стежив за менеджером зі спортзали, і той вийшов з будинку Елінор Дін, затуляючи обличчя рукою, ніби мав у роті щось таке, що хотів приховати.
— ...і ті великі коробки з чимось дуже легким усередині,— провадила Робін.
— То памперси для дорослих,— пояснив Барклей.— Що сказати... вона нормальна жінка. Зробила мені чай. Про шантаж вона знає, але є цікавий момент: вони з ШМ не думають, що Мутний справді в курсі, що там діється в її домі.
— Як це?
— Менеджер зі спортзали бовкнув був Мутному, що знає велику рибу з його компанії. ШМ і той тип іноді разом сидять у манежі. Ніби вони разом у яс... у ясл...
Барклей почав дико реготати. Страйк приєднався. Робін притиснула пакет до обличчя і собі засміялася. Десь хвилину всі аж ревли зо сміху, уявляючи, як двоє дорослих чоловіків у підгузках сидять у своєму манежі.