— Того вечора Бреннер вийшов з клініки раніше за Марго.
— Він міг на неї чекати. Міг запропонувати підвезти її.
— Якби таке сталося, думаю, Марго щось запідозрила б,— заперечила Робін.— Не насильство, але що він накричить на неї — таке цілком у характері Бреннера, наскільки нам відомо. Я особисто краще пішла 6 під дощем пішки. А ще Марго була значно молодша, висока на зріст, у добрій фізичній формі. Не пригадаю тільки зараз, де він мешкав...
— Бреннер проживав з незаміжньою сестрою, від клініки — двадцять хвилин машиною. За словами сестри, додому він повернувся в звичайний час. Хтось із сусідів вигулював собаку й каже, що бачив його у вікні близько одинадцятої... Але спадає на думку ще одна імовірність у зв’язку з барбітуратами,— додав Страйк.— За словами Дженіс, ними торгували на вулиці, а Бреннер тримав у себе чималий запас. Треба розглянути можливість, що про них дізнався хтось чужий, спробував украсти, а Марго стала на заваді.
— Тоді ми повертаємося до варіанту, що Марго померла в клініці, а отже...
— ...на сцену знову виходять Глорія і Тео. Вони могли спланувати крадіжку ліків. А ми оце саме дізналися...
— ...про брата, який торгував наркотиками,— кивнула Робін.
— А чого так скептично?
— Айрін дуже хотіла скубнути Глорію, хіба ні?
— Так, хотіла, але той факт, що Глорія мала брата-наркоторговця, варто знати — так само, як і той факт, що в клініці зберігалася чимала кількість барбітуратів, які можна було вкрасти. Бреннер навряд чи захотів би визнавати, що мав їх, і навряд чи повідомив би про крадіжку, тож ситуацією було гріх не скористатися.
— Наявність брата-злочинця не робить людину теж злочинцем.
— Погоджуюся, але тепер я ще більше хочу знайти Глорію. Оце справді «особа, в якій зацікавлене слідство»... Плюс ще той аборт,— додав Страйк.— Якщо Айрін каже правду про дзвінок з пологового щодо підтвердження процедури...
— Якщо! — наголосила Робін.
— Думаю, вона не збрехала,— відповів Страйк.— Але причина протилежна історії про пігулку в Бреннера в чаї. Ця брехня була б завелика. Люди не вигадують таких речей. Плюс Айрін ще тоді розповіла про аборт Дженіс, і їхня суперечка про конфіденційність теж схожа на правду. Та й К. Б. Оукден не міг узяти аборт зі стелі. Я не здивуюся, якщо йому підказала Айрін. Вона схожа на жінку, яка не проґавить шансу попліткувати.
Робін не відповіла. З можливою вагітністю вона зіткнулася всього один раз і досі пам’ятала, яке полегшення відчула, коли виявилося, що вагітності немає — і не доведеться мати справу з чужими людьми, витримувати нові інтимні процедури, знову терпіти біль і кров.
Як воно — зробити аборт від власного чоловіка? Чи могла Марго піти на це, вже маючи вдома сестру тієї ненародженої дитини? Які думки роїлися в її голові за місяць до зникнення? Може, вона, подібно до Талбота, тихо з’їжджала з глузду? За останні кілька років Робін дізналася, що люди можуть бути загадкою навіть для тих, хто нібито добре їх знає. Подружня зрада і двоєженство, збочення і фетиші, крадіжки і шахрайство, переслідування і домагання: Робін втратила лік таємним життям, у які встигла зазирнути. При тому вона не почувалася вищою за тих обдурених і підозріливих, що приходили до агенції, жадаючи правди. Хіба вона сама не думала, що знає свого чоловіка мов облупленого? Сотні ночей вони лежали переплетені, мов сіамські близнюки, шепотіли зізнання, сміялися в темряві. Робін прожила поруч з Метью мало не половину життя — і тільки знайшовши в ліжку тверду й сяйливу діамантову сережку, зрозуміла, що Метью мав ще й інше життя і не був — можливо, не був ніколи — тим, за кого вона його мала.
— Ти не хочеш думати, що Марго зробила аборт,— сказав Страйк, правильно визначивши бодай часткову причину мовчання Робін. Вона не відповіла, натомість спитала:
— Її подруга Уна тобі не відповіла, так?
— А я тобі не казав? — здивувався Страйк.— Ні, я вчора отримав листа. Вона таки вікарій на пенсії і буде рада з нами зустрітися, коли приїде до Лондона перед Різдвом. Про конкретну дату ще не домовилися.
— Чудово,— відповіла Робін.— Я б дуже хотіла поговорити з людиною, яка справді прихильно ставилася до Марго.
— Ґупта їй симпатизував,— заперечив Страйк.— І Дженіс, вона ж сама сказала.
Робін розкрила другий пакет з чипсами.
— Саме такого й чекаєш, правда? — сказала вона.— Що після того, що сталося, люди принаймні вдаватимуть, що симпатизували Марго. Але Айрін не стала прикидатися. Тобі не здається, що це якось... надмірно — тримати таку образу... зважаючи на те, що минуло сорок років? Вона аж затялася. Ти не думаєш, що було б... не знаю, якось розумніше...