За одним винятком: майже мимоволі він був небайдужий до Робін. Звичні поривання робити її щасливою дратували навіть більше, ніж звичка відвертатися, коли вона нахилялася над столом. Вони дружили — і Страйк сподівався, що дружитимуть і надалі, а ще мав підозру, що найкраща гарантія міцної дружби — не бачити одне одного без одягу.
Помивши тарілку, Страйк відчинив вікно та впустив до кімнати холодне нічне повітря. І нагадав собі, що будь-яка знайома жінка одразу поскаржилася б на протяг. Тоді Страйк закурив, розгорнув ноутбук, який приніс з офісу, і накидав листа до міністерства юстиції, в якому пояснив, що найняла його Анна Фіппс, надав відомості про себе як професіонального детектива і попросив дозволу відвідати Денніса Кріда в Бродмурі.
Закінчивши, Страйк позіхнув, закурив уже казна-котру цигарку за день і пішов до ліжка, звично розстебнувши штани. Взявши «Демона з Райського парку», Страйк розгорнув книжку на останньому розділі.
Ось питання, що мучить служителів закону, які в 1976 році спустилися до підвалу Кріда й виявили там в’язницю і камеру тортур: чи обмежується коло його жертв тими дванадцятьма відомими жінками, скаліченими, зґвалтованими чи вбитими Крідом?
Під час нашого останнього інтерв’ю Крід, якого вранці того дня позбавили привілеїв через агресивне поводження з працівником в’язниці, висловлювався неохоче й украй загадково.
П: Люди кажуть, що жертв могло бути більше.
В.: Та що ви кажете.
П.: Луїза Такер, шістнадцять років. Вона втекла...
В.: Ви, журналісти, любите зазначати вік, правда? Нащо?
П.: Бо так вимальовується картина. Вік — деталь, зрозуміла кожному. Ви щось знаєте про Луїзу Такер?
В.: Так. Їй було шістнадцять років.
П.: У вашому підвалі були прикраси, предмети одягу, власниць яких не ідентифікували.
В.:...
П.: Ви не хочете говорити про ці прикраси?
В.:...
П: Чому ви не хочете говорити про ці предмети одягу?
В:...
П.: Хіба вам не здається десь у глибині душі, що втрачати вже нічого, але ви могли б заспокоїти когось? Чиїсь рідні припинили б мучитися підозрами ?
В.:...
П.: Ви не думаєте про це як про акт розплати? Як про спосіб відновити, бодай частково, репутацію?
В.: (Сміється). «Відновити репутацію!» Ви думаєте, я тут про репутацію дбаю? Ви, люди, зовсім (нерозбірливо).
П.: А що Кара Вулфсон? Зникла в сімдесят третьому.
В.: Скільки років?
П.: Двадцять шість. Була офіціанткою в клубі в Сохо.
В.: Не люблю шльондр.
П.: Чому?
В.: Брудні.
П.: Проте ви відвідували повій.
В.: Коли інших варіантів не було.
П.: Ви намагалися... Гелен Вордроп була повією, але вона від вас вирвалася, звернулася до поліції.
В.:...
П: Ви напали на Гелен у тих самих місцях, де бачили Кару.
В.:...
П.: А Марго Бамборо?
В.:...
П: У час її зникнення поблизу бачили фургон, який мчав на великій швидкості.
В.:...
П.: Якби ви викрали Бамборо, вона була б у підвалі водночас зі Сьюзан Маєр, правильно?
В.:... Пощастило їй.
П: У чому саме?
В.: Було з ким поговорити.
П.: Ви хочете сказати, що Бамборо й Маєр були в підвалі в один час?
В.: (Посміхається).
П.: А Андрея Гутон? Бамборо вже була мертва, коли ви викрали Андрею?
В.:...
П.: Ви скинули тіло Андреї зі скелі, тобто змінився ваш модус операнді. Чи вона не перша, чиє тіло ви отак скинули?
В.:...
П.: Ви не хочете підтвердити, що викрали й Марго Бамборо?
В.: (Посміхається).
Страйк відклав книжку і якийсь час просто лежав, курив і думав. Тоді потягнувся по шкіряний нотатник Білла Талбота, який поклав на ліжко, ще коли знімав пальто.