Страйк затягнувся цигаркою, крізь дим придивляючись до Кайла.
— Яка в цьому користь для суспільства? — спитав він.
Виникла коротка неприємна пауза. Троє студентів не зводило очей з детектива.
— Ну, очевидно,— з легким напівсмішком промовив Кайл,— що це... це зовсім інше. Ніхто не говорить про дітей... це ж незаконно, правда? Я говорю про...
— В порноіндустрії повно торгівлі людьми,— провадив Страйк, так само спостерігаючи за Кайлом крізь дим.— Жінки, діти з бідних країн. У справі, яку я розслідував, одну з дівчаток зафільмували з поліетиленовим пакетом на голові, а той тип їй анально ґвалтував.
Краєм ока Робін побачила, що Кайл і Кортні кидають на неї косі погляди, і зрозуміла — з відчуттям десь у сонячному сплетінні, ніби вона падає в ліфті,— що брат розповів друзям її історію. Макс єдиний за столом здавався абсолютно розслабленим. Він спостерігав за Страйком з безпристрасним виглядом хіміка, який дивиться на експеримент у процесі.
— Відеоролики з дитиною зібрали сотню тисяч переглядів,— провадив Страйк. Тримаючи цигарку в зубах, він неохайно відрізав шмат чізкейка, внаслідок чого в нього на тарілці опинилася десь третина пирога.— Скільки центрів задоволення було простимульовано, га? — звів він очі на Кайла.
— Ні, це ж зовсім інше,— стала на захист Кайла Кортні.— Ми говоримо про жінок, які... це вирішує сама жінка, доросла жінка, що робити зі своїм...
— Це все ти приготував? — спитав Страйк у Макса, напхавши рот чізкейком. У лівій руці він тримав підкурену цигарку.
— Так,— кивнув Макс.
— Смакота,— схвалив Страйк, а тоді розвернувся до Кайла.— Ти багато знаєш офіціанток, яких продали на їхню роботу?
— Очевидно, що жодної, але... Я хочу сказати, що ти, звісно, бачив різне лайно, ти ж поліціянт...
— А якщо лайна не бачиш ти, то все добре, га?
— Ну, якщо ти такої думки...— промовив Кайл, червоніючи,— якщо ти настільки проти, то, мабуть, сам ніколи... ніколи не користувався порно, ніколи...
— Якщо ніхто більше не буде десерт,— голосно сказала Робін, підводячись і показуючи на диван,— може, вип’ємо кави там?
І не чекаючи на відповідь, вона пішла до кухні. За спиною вона почула човгання стільців. Увімкнувши чайник, Робін спустилася до ванної, попісяла і хвилин п’ять сиділа на унітазі, затуливши обличчя руками.
Навіщо Страйк так напився? Навіщо говорити про зґвалтування і порнографію? Чоловік, який напав на неї, дивився багато жорстокого порно з особливим акцентом на задушенні, але його історію пошуку в інтернеті суддя не визнав доказом. Робін не хотіла знати, чи дивиться Страйк порно; не хотіла думати про дітей, яких продали та знімають на відео, і не хотіла думати про фото прутня, яке Моррис надіслав їй на телефон, і про плівку зі снафом, яку вкрав Білл Талбот. Утомлена та пригнічена, Робін не розуміла, чому Страйк не може дати студентам спокій, якщо не з поваги до господаря, то бодай з поваги до неї — його партнерки.
Вона пішла нагору. З половини сходів уже було чути, як гарячкує Кайл; видно, суперечка була в розпалі. Увійшовши на верхній поверх, Робін побачила, що всі п’ятеро сидять навколо кавового столика, на якому стоять кавник, пляшка й шоколадні цукерки, які приніс Джонатан. Страйк і Макс мали в руках склянки бренді, а Кортні, тепер уже відверто п’яна (хоч і близько не як Страйк), кивала, слухаючи Кайла. В руці в неї небезпечно хилилася чашка з кавою. Робін сіла за обідній стіл подалі від компанії, взяла шмат м’яса з запіканки та згодувала до сліз вдячному Вольфгангу.
— Суть у дестигматизації та рекламації мови, яка принижує жінок,— пояснював Страйкові Кайл.— Ідея саме в цьому.
— І ць’го д’сягне компанія хороших дівчаток із середнього класу, які пр’йдуть маршем, світячи трусами, так? — п’яним голосом спитав Страйк.
— Ну, не обов’язково аж труса...— почала Кортні.
— Треба, щоб припинили звинувачувати жертву,— голосно перебив Кайл.— Ти, звісно, розу...
— І яким чином це зупинить звинувачення жертви?
— Так оч’видно,— голосно заявила Кортні,— це змінить спр... глибинне сприйняття...
— Ти думаєш, що ґвалтівники побачать вас т’ких на тому марші, і такі: ну все, більше нікого не ґвалтуємо,— чи що?
Кортні й Кайл почали разом кричати на Страйка. Джонатан кинув занепокоєний погляд на сестру, а в Робін знову все упало всередині.
— Йдеться про дестигматизацію...
— Ні, зроз’мій мене прально, купа чоловіків радісно поди’иться, як дівчата марш’рують у ліфчиках,— кивнув Страйк, сьорбнувши бренді,— класні фотки будуть в «Інстаграмі»...
— Та до чого тут «Інстаграм»! — уже мало не плакала Кортні.— Ми хочемо зробити серйозну заяву про...
— Про чоловіків, які наз’вають жінок лярвами, ти к’зала,— знову перебив її Страйк.— Оце буде їм прочухан, коли вони побачать, як ти така прош... прошкуєш у мініспідниці.
— Та до чого тут прочухан,— заговорив Кайл,— ти не розумієш...
— Та розумію я цю вашу супергеніальну суть,— огризнувся Страйк.— Я нам’аюся пояснити, що в реальному світі цей ваш «Марш повій»...
— «Марш лярв»,— разом виправили Кайл і Кортні.
— ...хріна лисого щось змінить. Типи, які наз’вають жінок лярвами, подивляться на ваше дурне шоу й подумають — о, лярви пішли. Робіть свої рекламації мови, хоч усріться. Ви не зміните реальне ставл... ставлення, ’кщо оголосите, що лайка більше не прн... не принижує.
Вольфганг, який так і трусився біля ніг Робін, сподіваючись отримати ще м’яса, голосно заскавчав, і Страйк озирнувся. Він побачив Робін, яка сиділа за столом бліда й відсторонена.
— А ти що д’маєш пр’ це? — голосно спитав у неї Страйк, махнувши склянкою у бік студентів; трохи бренді плеснуло через край на килим.
— Я думаю, що слід змінити тему,— відповіла Робін, у якої так калатало серце, що було аж боляче.
— От ти б пішла на якийсь сраний марш лярв...
— Не знаю, можливо,— відповіла Робін. Кров шуміла у вухах, хотілося, щоб ця розмова просто припинилася. Її ґвалтівник раз у раз гарчав їй у вухо «лярва» під час насилля. Якби її можливий убивця стискав її шию на тридцять секунд довше, це було б останнє, що Робін чула в житті.
— Та в’на пр’ст’ ввічлива,— заявив Страйк, розвертаючись до студентів.
— О, тепер ми й за жінок говоримо? — вишкірився Кайл.
— За справжню жертву зґвалтування! — зойкнула Корні.
Кімната попливла. Запала липка тиша. Краєм ока Робін бачила, що Макс тепер дивиться на неї.
Страйк підвівся з другої спроби. Робін бачила, що він щось їй говорить, але чула якийсь шум; вуха ніби заклало. Страйк кинувся до дверей; він ішов. Вдарившись об раму, він зник з очей.
Усі дивилися на Робін.
— О Боже, мені так прикро, я не мала цього казати,— прошепотіла Кортні крізь притиснуті до вуст пальці. В очах у неї стояли сльози. Внизу ляснули двері.
— Все нормально,— почула Робін якийсь голос, схожий на її власний.— Даруйте, я на хвилинку.
Вона підвелася і вийшла за Страйком.
41
І вже смертельні вістря в груди цілять,
І ратища міцні зігнулись пругом,—
Оба забули, хто для них був другом.
Незнайома темна вулиця стала для винятково п’яного Страйка сюрпризом. Дощ і шалений вітер хльостали його, а він стояв, хитався і намагався зрозуміти, в який тут бік метро. Зазвичай непомильне відчуття напрямку підказувало, що треба йти праворуч, тож він пошкандибав туди, обмацуючи кишені в пошуках цигарок і насолоджуючись посмаком від вивільнення напруги й гніву. Спогади про нещодавні події розпадалися на окремі фрагменти: сердите червоне обличчя Кайла. Чмошник. Кляті студенти. Макс сміється з якогось Страйкового жарту. Купа їжі. Ще більше алкоголю.
Дощ блищав у світлі ліхтарів і не давав нормально бачити. Предмети навколо то зменшувалися, то збільшувалися; припаркована машина кинулася під ноги, хоча Страйк ніби йшов прямо. Грубі пальці марно перебирали кишені. Цигарок він не знаходив.