Тут на думку Робін спала дивна ідея: концепція чотирнадцяти-знакового Зодіаку — відверта дурниця («А хіба Зодіак на дванадцять знаків — не дурня?» — спитав голос у її голові, навдивовижу схожий на Страйків), але ж дати попливуть, якщо втиснути в систему ще два знаки ?
Вона взяла мобільний і загуглила «14-знаковий зодіак Шмідт».
— О Боже,— вголос вимовила Робін у тиші номеру.
Вона ще не до кінця зрозуміла, що читає, коли мобільний у руці задзвонив: Страйк.
— Алло,— поспіхом вимовила Робін, перемикаючи телефон на гучний зв’язок, щоб не відриватися від читання.— Як ти?
— Втомився як собака,— відповів Страйк; з голосу було це чути.— Що сталося?
— Ти про що? — здивувалася Робін, бігаючи по рядках очима.
— У тебе такий голос, ніби ти знайшла щось нове.
Робін засміялася.
— Гаразд, ти не повіриш, але я щойно знайшла Шмідта.
— Кого-кого знайшла?
— Шмідта, Стівена Шмідта. Це реальна людина! У 1970 році він написав книжку «Астрологія 14» і запропонував включити до зодіакального кола ще два знаки — Змієносця і Кита, тобто Цетуса!
На мить стало тихо, а тоді Страйк пробурчав:
— Якого дідька я це проґавив?
— Пам’ятаєш, у будинку, де мешкала Марго, є статуя чоловіка зі змією в руках? — спитала Робін, відкидаючись на подушки серед розкиданих карт таро.
— Асклепій,— відповів Страйк.— За римською легендою, після смерті перетворився на сузір’я Змієносця. Бог-цілитель.
— Це пояснює зміну дат, еге ж? — спитала Робін.— І зрозуміло, чого бідний Талбот так заплутався! Він намагався всіх розкидати по зсунутих датах за Шмідтом, але не виходило. А інші астрологи, яких він читав, так і керувалися гороскопом на дванадцять знаків...
— Авжеж,— перебив її Страйк,— і божевільний тип від того поїхав ще більше, так-так.
Його тон ніби казав: «Це дуже цікаво, але не важливо». Робін дістала з-під себе «трійку дисків» і неуважно придивилася до карти. Тепер вона так добре розумілася на астрологічних символах, що одразу впізнала Марс у Козерогу.
— А в тебе як справи? — спитала вона.
— Ну, завтра прийде стільки людей, що церква не вмістить, тож Джоан раділа би. Я дзвоню сказати, що виїду назад до Лондона у вівторок.
— Тобі точно не треба затриматися?
— Сусіди обіцяють дивитися за Тедом. Люсі запрошує його трохи пізніше приїхати до Лондона. А в тебе які новини?
— Гм... згадую... я закрила справу Листоноші,— відповіла Робін.— Здається, наш ведучий навіть розчарувався, коли дізнався, хто його переслідувач. А от його жінка страшенно зраділа.
Страйк рохнув.
— Тож натомість ми взяли справу брокерки,— провадила Робін.— Нічого осудного між чоловіком і нянькою поки що не сфотографували, але гадаю, чекати недовго.
— Ти заслужила на дуже велику відпустку, Робін,— грубувато мовив Страйк.— Не знаю, як тобі дякувати.
— Та ну тебе,— відповіла вона.
Невдовзі по тому вони поклали слухавки.
У номері раптом стало темно. Сонце опустилося; обриси міста тепер нагадували монструозний готичний палац. Робін увімкнула нічник і озирнулася на ліжко, закидане гороскопами й картами таро. З погляду Страйкового скептицизму, малюнки Талбота здавалися карлючками в щоденнику підлітка — ні до чого не ведуть, і намалювали їх винятково з любові до чудес.
Позіхаючи, Робін поскладала ксерокопії і сховала до сумки, сходила в душ, у піжамі повернулася в ліжко й зібрала колоду таро, складаючи карти по порядку й перевіряючи, щоб жодна не загубилася. Не хочеться, щоб у прибиральниці склався в голові образ людини, яка лишає в готельному номері карти таро.
Уже майже сховавши карти в коробку, Робін раптом сіла й почала їх тасувати. Вона була надто втомлена, щоб робити рекомендований у буклетику до колоди розклад на п’ятнадцять карт, але з ретельного вивчення Талботових нотаток знала, що іноді детектив шукав відповіді всього-на-всього у трьох картах: перша означала «природу проблеми», друга — «причину», а третя — «рішення».
Хвилину потасувавши карти, Робін перевернула першу карту й виклала її у коло світла від нічника: «принц чаш». Оголений блакитнувато-зелений чоловік осідлав орла, який пірнав до води. В одній руці чоловік мав кубок зі змією, у другій — квітку лотоса. Робін дістала з сумки «Книгу Тота» і прочитала значення карти:
Моральні риси людини, зображеної на цій карті,— хитрість, прихована жорстокість і вправність. Він дуже потайний і в усіх своїх проявах — митець.
Їй негайно спав на думку Денніс Крід: свого роду майстер убивства.
Робін перевернула другу карту: «четвірка чаш», або ж «розкіш». Зі ще однієї квітки лотоса струменіла вода в чотири кубки — цього разу золоті. Робін зазирнула в книгу.
Карта вказує на Місяць у Раку, і це — її власний дім; проте сам Рак так розміщений, що йдеться про певну слабість, про занурення в жадання.
Це що, карти таро критикують її за потяг до комфорту? Робін окинула поглядом кімнату-коробку, а тоді перевернула останню карту.
Знову чаші та знову лотоси: двійко переплетених риб ллють воду в золоті кубки, що стоять на поверхні зеленого озера.
Кохання... Ця карта також вказує на Венеру в Раку. Вона показує гармонію між чоловічим і жіночим началом у найширшому сенсі. Йдеться про ідеальну, мирну гармонію...
Робін кілька секунд роздивлялася карту, а тоді поклала її до перших двох. Всі — чаші. Наскільки вона знала після вивчення «Книги Тота», чаші означають воду. Що ж, вона — в курортному містечку, куди колись виїздили «на води»...
Робін потрусила головою, хай навіть ніхто її зараз не бачив, повернула карти до коробки, лягла в ліжко, виставила будильник і вимкнула світло.
46
Де той язичник гордий припочив,
Захований у тінь біля струмка:
І був це він — той, що давніш гнітив
Прекрасну Уну...
Цілу ніч Робін прокидалася від тривожних снів. Марилося, ніби вона знову задрімала за кермом, проспала та прийшла до галереї, а виставка Сатчвелла вже закінчилася. Щойно о сьомій задзвонив будильник, вона примусила себе встати, помилася, одягнулася і, щаслива залишити безликий номер, зі спакованою сумкою попрямувала до готельної їдальні, пофарбованої у задушливий брудно-зелений колір, де поснідала мюслями й кавою.
Надворі її зустрів свіжий, але хмарний день. Холодне срібне сонце ледь пробивалося з-за хмар. Поклавши сумку до «лендровера», Робін пішки рушила в бік Королівських мінеральних ванн, де в одній із зал мала відкритися виставка Сатчвелла. Ліворуч від Робін розкинувся мальовничий парк Джефсон-Ґарденз із рожевим фонтаном, який ніби зійшов з карт таро Кроулі. На його вершечку виднілося четверо резервуарів у формі пласких мушель.
...йдеться про певну слабість, про занурення в жадання...
«Ти вже сама як Талбот»,— строго сказала собі Робін. Вона пришвидшила кроки і прийшла до Королівських мінеральних ванн навіть зарано.
Будівлю щойно відчинили; від скляних дверей ішла молода жінка в чорному зі зв’язкою ключів у руках. Робін увійшла всередину й виявила, що всередині майже не лишилося слідів ампірної галереї з мінеральними ваннами: підлогу вимостили сучасними сірими кахлями, стелю підтримували металеві колони. Одне крило просторого приміщення займала кав’ярня, друге — крамниця. Галерею Робін побачила навпроти, ще за одними скляними дверима.
Галерея являла собою одне довге приміщення з цегляними стінами й дерев’яною підлогою, де тимчасово виставили твори місцевих митців. Усередині було всього троє людей: огрядна пані з сивим каре та в обручі, дрібний чоловічок з песиком на руках (Робін вирішила, що то чоловік огрядної пані) і ще одна молода жінка в чорному — мабуть, теж працівниця. Голос сивої пані гуркотів галереєю, ніби в спортзалі: