— Так, і мама,— провадила Мая, не даючи втрутитися ще й Поршії,— хотіла розлучитися, але не мала грошей на юриста. Тож доктор Бамборо звела її з адвокаткою-феміністкою, яка консультувала жінок у скрутній ситуації за зниженим тарифом. Коли дядько Маркус сказав татові, що мама знайшла собі юриста, тато написав їй з в’язниці листа, просив не робити цього. Писав їй, що знайшов Бога, що кохає її, що засвоїв урок і хоче тільки бути з сім’єю.
Мая пригубила свою каву.
— Десь за тиждень після того, як мама отримала таткового листа, вона прибирала в кабінеті доктора Бамборо, коли вже всі пішли, і дещо помітила в смітнику.
Мая розкрила сумочку, яку тримала на колінах, і дістала аркуш синього паперу, який, видно, колись зім’яли в кулю. Вона простягнула його Робін, а та розклала папірець на столі, щоб і Страйк міг прочитати.
Вицвілий рукописний текст химерно поєднував великі й малі літери.
ВІдчЕПиСя віД МОєї ДівЧИнки тИ пІДстиЛКА бО я тебЕ ВІДпрАалю ДО ПЕКЛА болЯчЕ і ПОвіЛьнО
Робін скоса глянула на Страйка й побачила на його обличчі, мов у дзеркалі, свій ледь прихований подив. Ніхто не встиг нічого сказати, бо повз стіл пройшла компанія жінок. Страйкові довелося посунути стілець. Сміючись і балакаючи, жінки зайняли стіл за спинами Маї та Іден.
— Коли мама це прочитала,— заговорила Мая тихішим голосом, щоб новоприбулі її не почули,— вона подумала, що записку міг надіслати тато. Не в буквальному сенсі, бо тюремні цензори не випустили б такого листа... вона подумала, що хтось його написав від нього.
— Не хтось, а дядько Маркус,— сказала Іден, тримаючи руки схрещеними й піджавши губи.— Дядько Маркус, проповідник, який такого слова за все життя і не вимовив.
— Мама взяла записку й понесла до дядька Маркуса й тітки Кармен,— провадила Мая, ігноруючи цю заяву,— і прямо спитала Маркуса, чи не він це зробив. У записці ішлося про пекло: Маркус тоді любив згадувати про вогонь і сірку в проповідях...
— ...і не вірив, що мама справді могла хотіти розлучитися,— додала Поршія.— Він вважав, що то доктор Бамборо напоумила маму піти від тата, бо, бачте, без білої жінки мама б не зрозуміла, що живе в лайні. Сама б вона цього ніяк не помітила.
— Курити піду, зрозуміло? — раптом сказала Іден. Вона підхопилася й вийшла, застукотівши підборами.
Молодші сестри видихнули з полегшенням, коли вона пішла.
— Вона була татова улюблениця,— тихо пояснила Мая Страйкові й Робін, крізь вікно дивлячись, як Іден дістає пачку цигарок, відкидає волосся з обличчя і підкурює.— Вона його дуже любила, хоч він і був бабієм.
— А з мамою не ладнала,— додала Поршія.— Так сварилися, що й мертвий би прокинувся.
— Правду кажучи,— сказала Мая,— їхнє розставання найбільше вдарило по Іден. Вона в шістнадцять років покинула школу, пішла працювати в «Маркс&Спенсер», щоб підтримати...
— Мама дуже не хотіла, щоб ми кидали школу,— сказала Поршія.— Це був власний вибір Іден. Іден любить говорити, що це була її жертва заради родини. Та ну! Вона спала й бачила, як покинути школу, бо мама вимагала, щоб вона вчилася на відмінно. Іден любить говорити, що стала нам другою матір’ю, але я пам’ятаю інше. Пам’ятаю, як вона мене дубасила, якщо навіть гляну на неї якось не так.
За вікном Іден курила, стоячи спиною до них.
— То все був суцільний кошмар,— сумно сказала Мая.— Мама й дядько Маркус так і не помирилися, але мама й Кармен були сестрами...
— Скажемо їм зараз, щоб вона не вставила свої п’ять пенсів,— мовила Поршія до Маї і розвернулася до Страйка й Робін: — Тітка Кармен потай від дядька Маркуса допомагала мамі з розлученням.
— Як саме? — спитала Робін. Повз них пройшов до жінок за сусіднім столиком офіціант.
— Коли та адвокатка, яку рекомендувала мамі доктор Бамборо, назвала мамі навіть знижену ціну, мама зрозуміла, що ніколи такого не потягне,— пояснила Поршія.
— Мама прийшла додому й заплакала,— додала Мая,— бо страшенно хотіла розлучитися, поки тато в тюрмі. Вона розуміла, що інакше він просто повернеться, і вона вже не вирветься. За кілька днів доктор Бамборо спитала, як у неї справи з адвокаткою, і мама чесно сказала, що розлучення їй не по кишені, тож,— зітхнула Мая,— доктор Бамборо запропонувала заплатити адвокатці, а мама за це кілька годин на тиждень мала прибирати в її будинку в Гемі.
Жінки за сусіднім столиком почали фліртувати з молодим офіціантом, обмірковуючи, чи не зарано для торта з кремом, і хихочучи, що порушують дієту.
— Мама не думала, що може відмовитися,— провадила Мая.— Але їздити аж у Гем було так дорого й так довго, а в неї ще дві роботи й іспити на носі...
— І ваша тітка Кармен погодилася прибирати там замість неї,— здогадалася Робін. Краєм ока вона побачила, як глянув на неї Страйк.
— Так,— кивнула Мая, округливши очі.— Саме так. Це здавалося добрим рішенням. Тітка Кармен була домогосподинею, а дядько Маркус і доктор Бамборо цілий день були на роботі, тож мама подумала: ніхто й не дізнається, що в Гемі прибирає інша жінка.
— Був тільки один слизький момент,— сказала Поршія,— пам’ятаєш, Має? Коли доктор Бамборо запросила нас усіх на барбекю до себе? — вона розвернулася до Робін.— Ми не пішли, бо тоді нянька зрозуміла б, що насправді прибирати приходить не мама. Тітонька Кармен тої няньки не любила,— додала Поршія.— Терпіти не могла.
— Чого так? — спитав Страйк.
— Вона вважала, що дівчина націлилася на чоловіка доктора Бамборо. Червоніла щоразу, як вимовляла його ім’я.
Двері кав’ярні відчинилися, і повернулася Іден. Коли вона сідала за стіл, Робін відчула суміш цигаркового диму і її парфумів.
— До чого ви вже дійшли? — холодно спитала вона.
— Сказали, що тітка Кармен прибирала замість мами,— сказала Мая.
Іден знову схрестила руки на грудях, ігноруючи каву.
— Тож коли ваша мама сказала поліції про кров і про те, що доктор Фіппс ходив у садку...— почав Страйк.
— ... насправді вона переповідала те, що казала їй Кармен, так,— кивнула Мая, знову торкаючись хрестика.— Вона не могла зізнатися, що замість неї працювала сестра, бо тоді дядько Маркус просто сказився б. Тітонька Кармен молила маму нічого не казати поліції, і мама не сказала. І почала вдавати, що сама бачила і кров, і доктора Фіппса в садку.
— От тільки,— невесело засміялася Поршія,— Кармен потім змінила свідчення про доктора Фіппса. Мама після допиту зайшла до тітки і сказала: «Вони питають, чи не могла я переплутати з доктором Фіппсом когось із робітників». А Кармен така: «Ой, а я і забула, що там ще робітники були. Мабуть, переплутала».
Поршія знову засміялася, але Робін бачила, що їй зовсім не смішно. В точно такому самому сміху Робін шукала розради у вечір, коли говорила з Максом про зґвалтування за кухонним столом.
— Я знаю, що не смішно,— сказала Поршія, перехопивши Маїн погляд,— але облиш! Кармен завжди була безпам’ятна як казна-що, і ти чекаєш, що в такій ситуації вона б перестрахувалася? Мамі від стресу було аж зле, вона натурально блювала, тільки-но щось поїсть. А потім та стара сука, секретарка, побачила, як мама на роботі тримається за стіни...
— Так,— раптом ожила Іден.— Потім маму оголосили злодійкою і пиячкою і вигнали з роботи. Стара секретарка заявила, що понюхала мамин термос і відчула алкоголь. Брехня як вона є.
— Але це було вже за кілька місяців по зникненню Марго Бамборо, так? — спитав Страйк, тримаючи ручку напоготові.
— А, вибачте,— з крижаним сарказмом озвалася Іден,— я зійшла з теми? Повернімося до зниклої білої пані, люди. Чхати на те, що пережила чорна жінка, кому вона треба.
— Пробачте, я не...— почав Страйк.
— Ви знаєте про Тіяну Медайні? — кинула йому Іден.
— Ні,— зізнався Страйк.
— «Ні»,— повторила Іден,— справді, звідки? Марго Бамборо зникла сорок років тому, а ми тут сидимо й обговорюємо, що вона, і як вона, і де. Тіяна Медайні — чорна дівчина з Левішема. Вона зникла торік. Багато передовиць щось написали про Тіяну? Чому про неї не сурмили в усіх новинах, як про Бамборо? Бо ми не рівноцінні, так,— для преси, для довбаної поліції?