П.: А Марго Бамборо?
В.:...
П: У час її зникнення поблизу бачили фургон, який мчав на великій швидкості.
В.:...
П.: Якби ви викрали Бамборо, вона була б у підвалі водночас зі Сьюзан Маєр, правильно?
В.:... Пощастило їй.
П: У чому саме?
В.: Було з ким поговорити.
П.: Ви хочете сказати, що Бамборо й Маєр були в підвалі в один час?
В.: (Посміхається).
П.: А Андрея Гутон? Бамборо вже була мертва, коли ви викрали Андрею?
В.:...
П.: Ви скинули тіло Андреї зі скелі, тобто змінився ваш модус операнді. Чи вона не перша, чиє тіло ви отак скинули?
В.:...
П.: Ви не хочете підтвердити, що викрали й Марго Бамборо?
В.: (Посміхається).
Страйк відклав книжку і якийсь час просто лежав, курив і думав. Тоді потягнувся по шкіряний нотатник Білла Талбота, який поклав на ліжко, ще коли знімав пальто.
Погортавши щільно списані сторінки в пошуках чогось розбірливого, поєднуваного з твердим фактом чи якоюсь зачіпкою, він раптом помітив речення, написане наче знайомими словами, і спіймав сторінку товстим пальцем.
Щоб устати й узяти власний записник, знадобилося зусилля, але Страйк його зробив. Упавши назад на ліжко, він знайшов речення, яке Пат розшифрувала зі скоропису Пітмана: «І це остання з них, кома, дванадцята, кома, і коло замкнеться, коли знайдуть десяту, кома, невідоме слово, Бафомет, пиши в істинній книзі».
Страйк зрозумів, що невідоме слово — це символ, який Талбот поставив у своєму записнику після слова «убивця».
Дурня, але ж цікаво: Страйк взяв телефон і загуглив «астрологічні символи».
За кілька хвилин він не без відрази переглянув кілька присвячених астрології сторінок і успішно розшифрував речення Талбота. Вийшло таке: «12ту (Риби) знайдено. Отже, ЯК І ОЧІКУВАЛОСЯ, вбивця Козеріг».
Риби — дванадцятий знак Зодіаку, Козеріг — десятий. Його символ — цап, якого охоплений манією Талбот, мабуть, і пов’язав з цапоголовим богом Бафометом.
— Срака-мотика,— лайнувся Страйк, розгорнув чисту сторінку в своєму нотатнику та зробив запис.
Тут йому спало на думку дещо про ті дивні дати з хрестиками біля свідчень чоловіків, яких допитував Талбот. Страйк не знав, чи хоче підводитися й іти вниз і шукати в коробках потрібні сторінки з поліційної справи, але зітхнув і вирішив, що доведеться це зробити. Він застебнув змійку, підвівся і з гачка біля дверей взяв ключі від офісу.
За десять хвилин Страйк повернувся до спальні з ноутбуком і новим записником. Влаштувавшись на нерозібраному ліжку, він побачив, що екран мобільного, який долілиць лежав на ковдрі, світиться. Мабуть, Люсі. Страйк узяв телефон і глянув на екран.
Він проґавив дзвінок від Шарлотти. Страйк просто відклав телефон і розгорнув ноутбук. Повільно та скрупульозно він зіставив дати з протоколів допиту підозрюваних чоловіків і відповідні зодіакальні знаки. Якщо він правильно вгадав, що Талбот хотів знати знак народження кожного з чоловіків, то виходило, що Стівен Датвейт — Риби, Пол Сатчвелл — Овен, а Рой Фіппс, який народився двадцять сьомого грудня... так, Козеріг. Але ж Талбот викреслив Роя Фіппса з переліку підозрюваних ще на початку розслідування!
— Це якесь у біса безглуздя,— буркнув Страйк порожній кімнаті.
Він відклав ноутбук, знову взяв нотатник Талбота та продовжив читати з місця, де той запевняв, що вбивця Марго — Козеріг.
— Господи Боже,— пробурмотів він, намагаючись — не надто успішно — осягнути езотеричні міркування Талбота за допомогою сайтів про астрологію. Наскільки Страйк розумів, Талбот зняв підозри з Роя Фіппса на тій підставі, що той виявився не зовсім Козерогом, а представником іншого знаку, але Страйк ніяк не міг зрозуміти якого.
Знову зазирнувши в нотатник, Страйк одразу впізнав «кельтський хрест» — розклад карт таро, який бачив у юності. Леда вважала себе тарологом; Страйк не раз бачив, як мама розкладає карти точно так само, як на малюнку Талбота в центрі сторінки. Однак він не чув, щоб картам приписували астрологічні значення. Може, це Талбот сам вигадав?
Задзижчав мобільний. Страйк узяв телефон.
Шарлотта надіслала фото — вона оголена, з двома чашками кави. До світлини додавалося повідомлення: «Сьогодні якраз шість років. Мрію, щоб так було знову. З днем народження, Блуї. Цьом».
Мимоволі Страйк задивився на тіло, якого не міг не бажати жоден гетеросексуальний чоловік, на обличчя, якому позаздрила б Венера.
А тоді помітив ефект розмитості на її животі — там, де Шарлотта спробувала заретушувати шрами від кесаревого розтину. Це допомогло йому приборкати ерекцію. Ніби алкоголік, що відсуває склянку з бренді, Страйк видалив фото й повернувся до нотатника Талбота.
23
Добро чи зло — все в розумі таїться,
Багатство й бідність, радість чи журбота:
Цей має все, а далі метушиться,
Без міри додає собі турботи;
А той бідак не відає скорботи:
Хоч мало має, він багач й мудрець.
Минуло одинадцять днів.
Дзвінок мобільного збудив Робін о восьмій ранку. Вона спала якусь годину, бо знову провела ніч, безплідно чатуючи під будинком переслідуваного ведучого й повернулася додому подрімати хоч дві годинки, бо далі треба було їхати разом зі Страйком на зустріч з Уною Кеннеді в кав’ярню при універмазі «Фортнум-енд-Мейсон». Цілковито збита з пантелику, Робін кілька разів стукнулася рукою об тумбочку, поки намацала в темряві телефон.
— Алло?
— Робін! — весело гукнули їй у вухо.— Ти стала тіткою!
— Ким-ким? — перепитала Робін.
Уривки сну досі липнули до неї: в них Пат Чонсі запрошувала Робін на вечерю і страшенно ображалася, що Робін не йде.
— Ти стала тіткою! Дженні народила!
— A...— вимовила Робін. До неї повільно доходило, що це подзвонив Стівен, її старший брат.— О, це чудово, а дитина...
— Дівчинка! — радісно відповів Стівен.— Аннабель-Марі! Три кілограми вісімсот п’ятдесят!
— Ого,— сказала Робін,— велика... так, велика? Наче...
— Відсилаю тобі фото! — озвався Стівен.— Отримала?
— Ні... зажди.
Робін сіла. В очах стояла каламуть. Вона перемкнулася на гучний зв’язок, щоб подивитися повідомлення. Фото якраз надійшло: зморщене, червоне, лисе немовля в шпитальній пелюшці стискало кулачки і, здавалося, сердилося, що його витягнули з темного м’якого затишку під безжальне світло палати.
— Щойно отримала. Ой, Стівене... вона така гарна.
Це була неправда, але в очах у змученої Робін зібралися сльози.
— Господи, Ґудзику,— тихо промовила вона (це було дитяче прізвисько Стівена),— ти батько!
— Знаю! — озвався він.— Здуріти можна правда? Коли приїдеш подивитися на неї?
— Скоро,— пообіцяла Робін.— Планую на Різдво. Переказуй Дженні мої вітання.
— Перекажу! Все, тепер подзвоню Джонатану. Бувай, Робі.
Дзвінок обірвався. Робін лежала в темряві й дивилася на яскраве фото зморшкуватої дитини, що мружила очі на світ, який, вочевидь, уже вважала сумнівним місцем. Дивно було усвідомлювати, що Стівен тепер батько, а в родині з’явився новий член.
Робін знову згадала слова кузини Кеті: «Ти ніби йдеш у протилежному напрямку, не як усі ми». Раніше, коли вона була з Метью і ще не почала працювати в агенції, Робін думала, що вони народять дітей. Насправді вона не мала нічого проти дітей, просто тепер розуміла, що робота, яку вона так любить, непоєднувана з материнством — чи як мінімум перестане бути роботою, яку Робін любить. Наскільки вона знала з досвіду спілкування зі своїми однолітками-мамами, материнство вимагає від жінки усього, що вона здатна віддати. Кеті розповідала, що коли вона не з сином, то аж серце не на місці, а Робін намагалася уявити емоційний зв’язок, сильніший навіть за гнів і провину, які старався вкласти в неї Метью. Ні, Робін не думала, що не любитиме свою дитину. Навпаки — вона вважала, що любитиме дитину настільки, аж доведеться пожертвувати роботою — заради якої вона, в свою чергу, вже пожертвувала шлюбом, безпекою, сном і фінансовою стабільністю. І як їй ставитися потім до істоти, через яку ця жертва стала необхідністю?