Пумс посмішкується. Все-таки товар краще за гроші. Тут треба бути спеціалістом. Що ж робити? Пумса називають і експлуататором, і капіталістом, і аферистом. Але слід бути обережними, щоб не перегнути палиці, а то він може скористатися своїми зв'язками й збити нову банду. А на черговому засіданні клубу він скаже: я роблю все, що можу, якщо хочете, можу показати оригінали рахунків; одне слово, йому нічого не закинеш, а коли відмовитися з ним працювати, тоді в клубі скажуть: а що ми тут можемо зробити, якщо ви не хочете з ним працювати, то ваш клопіт, чоловік робить, що може, і якщо йому трохи більше перепадає, то тут нема чого нарікати, у вас ще є дівки, які також заробляють, а в нього лише стара, ото й усе. Так що доведеться і надалі мати з ним справу, з цим клятим експлуататором і капіталістом.
Усю злість зігнали на бляхареві, який завалив справу на Штралауерштрасе, через що вони спіймали облизня. Такий попсуй-майстер нам узагалі не потрібен. А тому прикро, обпік руку, мусить тепер її лікувати, завжди працював добре, а тепер має постійно вислуховувати образи.
Звісно, вони можуть збиткуватися наді мною, похмуро думає Карл. Була в мене майстерня, а через них довелося її закрити. Варто мені трохи випити, як жінка починає лементувати. А сама? На Новий рік повертаюся додому, гукаю її, гукаю, а тої й близько нема. От курва! Приперлася аж о сьомій ранку, ясно, що з іншим була, зрадила мене. Ось так, тепер ні майстерні, ні жінки у мене. А крихітка Міца? От же сучий син, той Райнгольд! Вона ж зі мною гуляла, про нього не хотіла й чути. Зі мною на вечірку пішла, а як ми з нею цілувалися, поки алеєю їхали, а він узяв і забрав її у мене, бо зі мною можна робити що завгодно. І який же він покидьок, просто взяв і вбив її, клятий душогуб, бо вона його не захотіла, а тепер корчить із себе великого пана, а я примудрився обпекти собі руку, ще ж і помагав йому труп переносити. А він закінчений бандит, справжнісінький убивця. Ще й міг би все на мене звалити, довелось би тоді страждати за цього негідника. Який же я осел!
А Карл-бляхар усе шукає когось, з ким міг би щиро побалакати. От сидить якось він у шинку Александерквелле, що навпроти Тіца, а поряд двоє вихованців із сиротинця і ще якийсь тип, каже, що займається різними ґешефтами — всім, що під руку підвернеться, а взагалі за фахом він стельмах. Сидять вони разом за столиком, їдять сосиски. Молодий стельмах уміє добре малювати, він дістав свого записника й малює там різні сороміцькі картинки — голих дівчат, чоловіків і всяке таке. Хлопці із сиротинця у захваті, а Карл-бляхар зазирає через стіл у записник й думає: справді добре малює. Трійця постійно регоче, а ті двоє із сиротинця аж надто збуджені, виявляється, вони перед цим були на Рюкерштрасе, а туди якраз облава наскочила, але вони встигли вислизнути через задні двері. От бляхар підвівся й пішов до шинквасу.
Аж тут якраз поміж столами повільно йдуть якісь два типи, поглядають праворуч і ліворуч, заговорили з одним, той показав свої папери, вони щось там перевірили, обмінялися кількома словами, й ось уже ці двоє стоять перед столиком, за яким сидить наша трійця, ті перелякалися, але не дають взнаки, а поліцаї спершу мовчать. За столиком далі балакають, ніби нічого не сталося, ну ясно, це поліцейські агенти, ті, що були у кнайпі «Рюкерділе», вони нас тоді помітили. А стельмах знай малює свої сороміцькі картинки, не звертаючи уваги на тих двох, аж ось один із них прошепотів йому на вухо: «Кримінальна поліція!», відгорнув полу піджака, а на камізельці в нього жетон. А другий тип так само звернувся до двох із сиротинця. Ті не мають жодних паперів, а у стельмаха лікарняний листок та лист від якоїсь дівчини, тож усі троє мусять пройтися до відділка на Кайзер-Вільгельмштрасе. Хлопці одразу зізналися, звідкіля вони, але потім вражено витріщили очі, коли їм сказали, що ніхто їх на Рюкенштрасе не помітив, а у кнайпі до них підійшли цілком випадково. То якого біса ми розпатякали про те, що втекли із сиротинця? Всі розсміялися. Поліцай поплескав їх по плечу: «Ото вже директор зрадіє, що ви знайшлися». — «Та він у відпустці». Стельмах стоїть у відділку разом з поліцаями, йому вдалося легко викрутитись, адресу вказав правильну, лише руки в нього надто м'які як для стельмаха, один із агентів ніяк не міг зрозуміти, в чому тут справа, крутив його руки так і сяк, а той каже, що вже цілий рік сидить без роботи, знаєте, що я про вас думаю, каже поліцай, думаю, що ви один із «теплих братів», одне слово, голубий, а той, мовляв, і знати не знає, що то воно таке.