Раніше Єва мріяла стати його подругою, але зараз — зараз вона цього вже не хоче. Ця історія з Міцою, а потім божевільня, то вже занадто, хай би яким добрим він був до неї. А дитина, яку вона чекала від нього, так і не з'явилася на світ, у неї був викидень, шкода, що так сталося, але, може, воно і на краще, особливо зараз, коли Герберта немає поряд, і для її благодійника в десять разів краще, що у неї немає дитини, адже врешті до нього дійшло, що дитина могла бути й від когось іншого, але за це на нього не варто ображатися.
Так сидять вони собі поряд, згадують минуле, думають про майбутнє, їдять мигдалеві тістечка та шоколадні суфле «Голова мавра».
Ще раз ми бачимо Біберкопфа під час процесу над Райнгольдом та бляхарем Маттером, він же Оскар Фішер, за звинуваченням одного у вбивстві, а другого — у сприянні вбивству Емілії Парсунке з Бернау 1 вересня 1928 року в Фраєнвальде під Берліном. Біберкопфу звинувачень не висували. Але однорукий чоловік викликає велику цікавість, привертає до себе загальну увагу, адже вбита була його коханкою, любовна драма на «дні суспільства», після її смерти він захворів на психічну хворобу, його підозрювали у співучасті, яка трагічна доля!
Під час слухань однорукий чоловік, який, на думку експертів, тепер цілковито одужав і може давати свідчення, заявив, що вбита, — він називає її Міцою, — не перебувала в любовному зв'язку з Райнгольдом; він з Райнгольдом був у дружніх стосунках, але Райнгольд мав жахливий, неприродний потяг до жінок, через це все і сталося. Чи був Райнгольд садистом, він не знає. Він припускає, що Міца у Фраєнвальде намагалася чинити опір Райнгольду, а той у нападі люті її вбив. Чи знаєте ви щось про його молодість? Ні, тоді я ще не був із ним знайомий. А він вам нічого не розповідав? Він пив? Раніше він взагалі не пив, але останнім часом почав випивати, чи часто, того я не знаю, спочатку він не міг і ковтка пива подужати, все лимонад та кава.
І окрім того Біберкопф не сказав більше жодного слова про Райнгольда. Нічого не сказав ні про свою руку, ні про їхню сварку та боротьбу, сам винний, навіщо я з ним злигався. У судовій залі сидить Єва та чимало Пумсових людей. Райнгольд і Біберкопф дивляться один одному просто у вічі. Ні, не жаль відчуває однорукий до того, хто сидить на лаві підсудних поміж двох охоронців і тремтить за свою шкуру, а якусь дивну прихильність. У мене був товариш, він був мені як брат. Я мушу дивитися на нього, так би й дивився весь час, немає нічого важливішого, ніж дивитися на тебе. Світ зроблено із цукру та багна, я можу спокійно дивитися на тебе й бровою не поведу, я знаю, що ти за один, ось ми й зустрілися, хлопче, і ти сидиш на лаві підсудних, в житті ми ще тисячу разів зустрінемося з тобою, але від того моє серце аж ніяк не закам'яніє.
Райнгольд мав намір, у разі якщо справа для нього кепсько повернеться, здати поліції всю цю індустрію Пумса, він хоче їх усіх продати, якщо вони почнуть свідчити проти нього, він має цей варіант про запас, на той випадок, якщо Біберкопф, цей сучий син, через якого і заварилася вся ця каша, почне перед суддею надувати щоки. А потім він побачив, що в залі сидять люди Пумса, Єва, а ще кілька агентів поліції, їх ми вже знаємо. Тут Райнгольд трохи заспокоївся, опанував себе й прикинув, як йому краще повестися. Все-таки він залежний від своїх товаришів, він же вийде колись на волю, та й у тюрмі вони можуть бути потрібними, а тішити лягавих зізнаннями — який у цьому сенс? Врешті Біберкопф поводиться несподівано пристойно. Кажуть, його були запроторили до Буху. Цей телепень дуже змінився, і погляд у нього якийсь дивний, очі застигли, ніби заіржавіли там, у Бусі, й говорить він дуже повільно. Напевне, з головою ще не все гаразд. Райнгольд нічого не розповів про Біберкопфа та їхні колишні справи, але за це нема чого йому дякувати.
Райнгольду дали десять років тюрми: убивство в стані афекту, алкоголізм, неврівноважений характер, безпритульна юність. Райнгольд визнає свою вину.