1936 рік — Деблін приймає французьке громадянство.
1937 рік — знайомство з Жаном Полем Сартром та Симоною Бовуар. Знайомство з германістом Робертом Міндером, який залишиться близьким другом Дебліна до кінця життя.
1938 рік — публікація першого тому роману «Листопад 1918»; наступні томи з'являться у 1943 та 1948–1950 роках.
1940 рік — Франція зазнає поразки від Німеччини. Дружина Дебліна разом з його сином Штефаном залишають Париж, Деблін на якийсь час затримується в місті у зв'язку з роботою в міністерстві. Деблін по всій Франції розшукує свою дружину із сином. Зустрічається з родиною в Тулузі. Через Іспанію і Португалію Деблін з родиною виїздить до США, де вже мешкає його син Петер. Інший син Дебліна Вольфґанґ (Венсан) бере участь у французькому Русі Опору. Вдається до самогубства, щоб уникнути арешту.
1940–1945 роки — Деблін разом з дружиною та сином Штефаном мешкає в Голлівуді; протягом року він працює як сценарист для кінокомпанії Метро-Ґолдвін-Маєр.
1941 рік — Деблін переходить з юдаїзму до католицизму. Знайомство з філософом Гербертом Маркузе.
1942–1944 роки — Деблін працює над релігійним трактатом «Невмируща людина», завершує роботу над романом-тетралогією «Листопад 1918».
1943 рік — молодший син Дебліна Курт разом з родиною знищений в нацистському таборі смерти Аушвіц-Біркенау.
1945 рік — одержує звістку від сина Клауса, що брав участь у французькому Русі Опору. Дізнається про смерть сина Вольфґанґа (той загинув ще 1940 року). Родина Дебліна повертається до Парижа.
1946 рік — Деблін як літературний інспектор французької військової влади повертається до Німеччини. Мешкає в Баден-Бадені. Відверто неприязно ставиться до письменників Ґотфріда Бенна та Ернста Юнґера, намагається перешкодити їм у публікації їхніх творів. Починає роботу над своїм останнім романом «Гамлет, або Довга ніч добігає кінця».
1946 рік — Деблін засновує літературний часопис «Золота брама», в якому публікується багато відомих письменників. Пише документальний твір про Нюрнберзький процес.
1949 рік — переїзд до Майнца. Дебліна обрано почесним членом Майнцської академії.
1950 рік — доповідь Дебліна «Література, її природа та її роль» в Майнцській академії. Це його остання спроба сформулювати своє письменницьке кредо. Літературу Деблін протиставляє сучасним природничим наукам, від яких він не чекає суттєвого внеску до розуміння суті природи та творення. Натомість література, на його думку, наділена «специфічним знанням та можливостями», вона є «широким непонятійним знанням».
1952 рік — Деблін переносить інфаркт, тривалий час перебуває у лікарні.
1953 рік — Деблін, розчарувавшись в повоєнній Німеччині, переїздить до Парижа. Відкидає пропозицію Брехта переїхати до Німецької Демократичної Республіки.
1954 рік — у Дебліна різке загострення хвороби Паркінсона, йому доводиться багато часу проводити в різних клініках та санаторіях. Творчість Дебліна відзначена Великою літературною премією Майнцської академії.
1955 рік — після тривалого перебування у Фрайбурзькій лікарні та в санаторії у Гехеншванді повертається до Парижа.
1956 рік — роман Дебліна «Гамлет, або Довга ніч добігає кінця» виходить друком в НДР, оскільки протягом десяти років Деблін не зміг знайти для нього видавця. Роман дуже прихильно зустріли як критики, так і читачі.
1957 рік — працює над есе «Про життя і смерть, яких не існує». 26 червня в Еммендінґені Альфред Деблін помирає. 27 червня Деблін посмертно одержав Літературну премію Баварської академії мистецтв; 28 червня його поховали поряд із сином Вольфґанґом в Уссера (Воґези, Франція). 15 вересня дружина Дебліна Ерна накладає на себе руки; вона також похована в Уссера.
1980 рік — роман «Берлін Александерплац» екранізовано Райнером Вернером Фассбіндером у вигляді 14-серійного телесеріалу. Роль Франца Біберкопфа зіграв Ґюнтер Лампрехт.
Основні твори Альфреда Дебліна
1905: «Втрата пам'яті при психозі Корсакова», докторська дисертація;
1905: «Лідія та Мексхен», п'єса;
1910: «Розмови з Каліпсо. Про музику», есе;
1913: «Убивство кульбаби та інші оповідання», збірка оповідань (український переклад 2011);
1915: «Три стрибки Ван-Луня», китайський роман;
1917: «Зауваги до роману», есе;
1917: «Лобенштайнери їдуть до Богемії», збірка оповідань;
1918: «Вадцек у боротьбі з паровою турбіною», роман;