До забійного павільйону заганяють великого білого бика. Тут немає клубів пари, немає окремих камер, як для вертких свиней. По одному входять у відчинені ворота великі дужі бики в оточенні загоничів. Перед ним — закривавлена зала з підвішеними половинами й четвертинами туш, із розрубаними кістками. У великого бика широкий лоб. Загоничі підганяють його копняками й ударами палиць до різника. Той легенько б'є бика сокирою плазом по задній нозі, щоб той став трохи ближче. Тепер один із загоничів обхоплює бика знизу за шию. Бик стоїть, стоїть покірно, аж дивно, що він такий покірний, ніби він з усім згоден і на все пристає, після того, як все тут побачив і знає: це його доля, й на те нема ради. Можливо, жест погонича він сприймає як ласку, адже збоку це виглядає доволі приязно. Він піддається погоничеві, який нахиляє руками його голову навскіс убік і піднімає морду ледь догори.
А той інший, різник, вже заніс над ним молот. Не озирайся. Молот у руках дужого чоловіка завис за ним, ось він над ним і потім: гу-ух! донизу! М'язова сила дужого чоловіка крицевим клином пронизує бикову потилицю. І в ту мить, коли різник ще не стиг відвести після удару свій молот, всі чотири ноги тварини підкидаються догори, важке тіло ніби зринає в повітря. А потім, ніби втративши ноги, тварина всією своєю грузькою тушею валиться на землю, на судомно скорчені ноги, лежить так якусь мить і завалюється на бік. Зліва і справа до бика заходить кат, добиває його, завдає нові удари по голові, по скронях, спи, вже не прокинешся. Тоді інший різник поряд з ним витягає з рота сигару, сякається рукою й, діставши з піхов довгий, як кинджал, ніж стає навколішки біля голови тварини, ноги якої вже відпустила судома. Лише дрібні, спазматичні поштовхи, задню частину тулуба кидає то в той, то в той бік. Різник щось шукає на підлозі, ніж йому вже не потрібен, потім гукає, щоб подали цебер для крови. Кров ще спокійно циркулює всередині, під рівними поштовхами могутнього серця. Спинний мозок розчавлено, але кров ще спокійно тече по артеріях, легені дихають, кишки скорочуються. Тепер за справу візьметься ніж, і кров рине назовні, можу собі уявити, поллється, як зі шланга струменем завтовшки з руку, чорна, гарна, торжествуюча кров. І на цьому бучне святкування ущухне, дім спорожніє, гості кинуться на вулицю, штовханина, й нема більше привільних лугів, теплого хліва, пахучого корму, все зникло, ніби розтануло, тільки зяюча діра, морок, ось він — новий світ. Ага, раптом з'явився якийсь пан, що придбав собі цю оселю, прокладатимуть нову дорогу, будинок буде знесено, змінилася кон'юнктура. Приносять великий дзбан, підпихають його ближче, могутня тварина хвицає обома задніми ногами. Ніж входить їй у шию біля самого горла, слід обережно намацати вістрям артерію, така артерія має міцні стінки, вона добре захищена. І ось вона відкрита, потім ще одна, й струмінь гарячої, паркої чорноти, червоно-чорним струмує кров назовні з-під ножа, по руці різника, кров торжества, гаряча кров, гості повертаються, акт перетворення відбувся, твоя кров народилась із сонця, в твоїм тілі крилося сонце, тепер воно знову виходить назовні. Тварина жахливо хапає повітря, ніби від задухи чи шаленого збудження, хрипить, харчить. Так, каркас валиться. Як жахливо западають боки, один з чоловіків вирішив зробити останню послугу. Якщо камінь хоче впасти униз — штовхни його. Чоловік вистрибує на тварину, просто на тушу, обома ногами, стоїть нагорі, розгойдується, давить на черево, підстрибує вгору-вниз, кров буде швидше виходити, вийде вся. Хрип наростає, це довгий, дуже довгий видих, бик здихає, його задні ноги посмикуються, ледь відштовхуючись від підлоги. Ноги здригаються повільніше. Життя з останніми хрипами виходить із тіла, дихання слабне. Круп важко завалюється й перекидається. Це сила Землі, земне тяжіння. Чоловік зістрибує. Інший відразу береться здирати шкуру довкола шиї.
Привільні луки, пахучий, теплий хлів.
Правильне освітлення м'ясарні. Освітлення самої крамниці та вітрини має гармонувати між собою. Доречним буде використання прямого та напіврозсіяного світла. Загалом доцільно послуговуватися лампами переважно прямого світла, оскільки добре освітленим має бути насамперед прилавок і чурбак для рубання м'яса. Штучне денне світло, що створюється завдяки використанню синіх фільтрів, для м'ясарень непридатне, оскільки таке освітлення м'ясних продуктів йде на шкоду їхньому природному насиченому кольору.
Фаршировані свинячі ніжки. Після того як свинячі ніжки були почищені й помиті, їх розрізають уподовж, не знімаючи шкіри, наповнюють фаршем, стуляють докупи і перев'язують ниткою.