Гуртовий скотний ринок, майданчик для пригону худоби: свиней — 11543, великої рогатої худоби — 2016, телят — 920, баранів — 14450. Удар — хрясь! — і ось вони вже лежать.
Свині, бики, телята — їх заб'ють. Немає причини цим перейматися. А де ж ми? Де ми?
Єва сидить біля Францового ліжка, Вішо раз у раз підходить до нього: як це сталося? Франц відмовчується. Він збудував навколо себе залізну камеру й нікого не пускає досередини.
Єва, Герберт та їхній друг Еміль сидять за столом. Відтоді як Франца переїхала машина і його привезли до них, вони так і не зрозуміли, що ж сталося. Адже не просто так його збила машина, тут щось не те, що він робив о десятій вечора в північній частині міста, не газетами ж торгував, коли на вулиці ні душі? Герберт стоїть на своєму: Франц, очевидно, хотів провернути якесь діло, але щось не склалося, а тепер йому соромно зізнатися, що з його газетками справа не пішла, а там ще й інші, мабуть, вплутані, і він не хоче їх зрадити. Єва також так думає, звичайно, він хотів провернути якесь діло, але як таке могло трапитися, адже тепер він назавжди залишиться калікою. З часом про все дізнаємось.
Аж тут усе й виплило, коли Франц дав Єві свою останню адресу й попросив забрати в господині його кошик, але не казати, де він зараз. За кошиком пішли Герберт і Еміль, та господиня спершу не хотіла його віддавати, але коли одержала п'ять марок, то зразу віддала, а потім стала нарікати, мовляв, ледь не щодня приходять тут до неї та все про Франца розпитують. А хто такі? Та хто — Пумс, Райнгольд та інші такі самі. Ага, то це Пумс! Тепер усе стало ясно. Банда Пумса. Єва як почула, аж сама не своя стала, та й Герберт розлютився: знову взявся за старе, але чому з Пумсом? А потім, коли все пішло шкереберть, то й ми йому любі стали. Та що з нього візьмеш, тепер він каліка, вважай, напівтруп, а то би він з ним інакше побалакав.
Єва наполягла на тому, що буде присутня, коли Герберт Вішо нарешті серйозно поговорить з Францом, Еміль також був там, що не кажи, а вся ця історія обійшлася їм у добру тисячу марок.
«Ну, Франце, — почав Герберт, — тепер ти вже трохи оклигав. Можеш уже сам вставати, а що далі? Що тепер робитимеш? Ти вже думав про це?» Франц повертає до нього неголене обличчя: «Дай мені на ноги стати». — «Та ми не підганяємо, не думай. У мене для тебе завжди двері відчинені. Але чому ти до нас не приходив? Ти ж уже більше року, як з Теґеля вийшов». — «Та ні, менше». — «Ну, нехай пів року. Ти що, не хтів з нами знатися?»
Будинки, дахи, що сповзають, двір такий темний і глибокий, неначе грім той клич звучить, ю-ві-ва-ле-ра-ле-ра, ось так усе й почалося.
Франц перевернувся на спину, втупився поглядом у стелю. «Та я ж газетами торгував. Нащо я був вам потрібен?»
Тут утрутився Еміль, закричав на нього: «Не торгував ти газетами, нічого брехати!» Єва заспокоює Еміля; Франц помічає: щось тут не так, вони щось знають, але що? «Я справді торгував газетами, спитай у Мека». А Вішо на це: «Знаю я, що твій Мек скаже. Ти торгуєш газетами, а люди Пумса торгують фруктами, так, трішки. А можуть і камбалою торгувати. Ти ж і сам це знаєш». — «Нічого такого не знаю. Я газетами торгував. Заробляв гроші. От спитай у Циллі, вона весь час зі мною була, бачила, що я роблю». — «І скільки ж ти заробляв? Дві марки за день чи, може, три?» — «Часом і більше. Послухай, Герберте, мені вистачало».
Ті троє не знають, що й гадати. Єва підсіла до Франца: «Слухай, Франце, скажи, ти ж знав Пумса?» — «Так». Франц уже не хоче нічого приховувати, хай собі випитують, він усе пам'ятає, головне, що живий лишився. Єва гладить його по руці: «Ну то розкажи, що там було з тим Пумсом?» Аж тут поперед неї вихопився Герберт: «Ну давай уже, розповідай! Я і так знаю, що там було з Пумсом і де ви були тої ночі. А ти думав, не знаю? Ти з ними разом на діло ходив. Це, звичайно, мене не обходить. Твоя справа. І з такими ти злигався, з такими ти знаєшся? З тим старим мерзотником, а до нас і не заглянеш». Тут Еміль крикнув: «Диви який! Ми для нього хороші стали, коли…» Герберт подав йому знак, і той замовк. Франц знову розплакався. Не так сильно, як у лікарні, та все одно не міг зупинитися. Схлипує, ридає і крутить головою. Йому врізали по голові, його зацідили в груди, а потім на ходу викинули з машини, просто під колеса. Інша автівка його переїхала. Тепер він каліка. Обоє чоловіків вийшли з кімнати. А Франц і далі схлипує. Єва все витирає йому обличчя рушником. Нарешті Франц затих, лежить, заплющив очі. Вона спостерігає за ним, подумала, що заснув. Аж тут він знову розплющив очі й каже: «Скажи Герберту й Емілю, нехай зайдуть до кімнати».