7-8 годин.
Школярі – до шкіл. Геть заливаються вулиці різнобарвною юрбою німецької «зміни». З галасом і з веселим сміхом пробігає вона німецькими вулицями.
За ними – хазяйки на базар. З кошиками, з торбинками, з валізками. Біжать по фляйш (м’ясо), фіш (рибу), бутер (масло), брот (хліб), мільх (молоко), гемюзе (городина). Найбільше по оте саме «гемюзе».
«Травоядний» народ – німці. Отої городини по крамницях, по базарах, по возах на рогах вулиць – цілі гори. Є така, що в нас її доволі, а є така, що зроду такої не бачив. Цибуля якась така зелена, завтовшки як навильник, а завдовжки як через Харківську вулицю… Є якась така не то ріпа, не то кавун, з чим його їдять, яке воно на смак – хіба його взнаєш. Незручно підійти до перекупки. Мовляв:
– Тьотю, а дайте я покуштую!
Коли вже торкнулись хазяйок, згадаю про «хазяйські» крамниці: м'ясні, рибні.
М'ясо подається в крамницях звичайно, особливого нічого. Тут Берлін не дорівнявся до Москви. Московські різники уміють показати м'ясо в крамницях. Так подасть тушу, що хочеться вп'ястись в неї зубами. В Берліні так не вміють.
Інтересніші крамниці з рибою. Рибу тут подають живою, в акваріумах, і бачиш, як там плавають лини, величезні щуки, довжелезні якісь в'юни… І раки там живі плавають. Хазяїн сачком рибку підхоплює – на вагу і «бітте шен».
Пройшли хазяйки. Хай ідуть.
Далі посунули прикажчики по крамницях. Багато велосипедів.
Далі рушили службовці по конторах і по бюрах. Сила велосипедів.
Далі – хазяї по бюрах, вищий урядовець по канцеляріях. Авто шумлять. Сила потім авто стоїть на середині вулиці перед державними й приватними установами, на хазяїв своїх чекають.
Тихо на вулиці.
9 годин.
Година санітарна. Миють – чистять вулиці. Виїздить якась лиха година, на локомотив подібна, а ззаду в неї якась така величезна щітка. Ні, не щітка, якийсь такий великий гумовий барабан. «Лиха година» поливає, а барабан миє. Аж рипить та миє..
I вулиця після того чиста. І блищить.
11 година.
Пішли мадами по крамницях. З собачками. На автах і пішки.
Коли я збирався їхати за кордон, мене маленька одна дівчинка спитала:
– Дядю! А за кордоном бурзуї єсть?
– Поїду, – кажу, – побачу.
Тепер можу сказати:
– Єсть. Та ще й які єсть.
* * *
Далі що?
Далі хазяйки вертаються.
Потім школярі вертаються.
Потім службовці вертаються.
Потім робітники вертаються.
Хазяйки годині об 11-й.
Школярі – о 2-й.
Службовці – о 3-й-4й.
Робітники – о 6-й-7-й.
Робітники, як бачите, «перші» й уранці і ввечері. Вранці вони перші спереду, ввечері – ззаду.
* * *
Далі настає вечір.
О 6-й-7-й годині суне публіка по кінах та по театрах. А далі густо йдуть «погібшіє, но мілиє созданія».
І в льокалях*, і в кафе грає музика.
Електрика називає місця, де розважаються, притискаючись одне до одного, особи і тої й другої статі.
Робітники лягають спати, бо їм завтра, як і сьогодні, треба бути першими.
Ходім і ми.
* * *
Коли я в оцій схемі берлінського дня чогось такого набрехав, то в усякім разі небагато. А не вірите – поїдьте перевірте.
БЕРЛІНСЬКІ КОНІ
Коней у Берліні є ще чимало, але вони так з усіх боків стиснуті підземкою, надземкою, автобусами, трамваями, автомобілями, що не «воскресать» їм уже!
Скоро-скоро в Берлінському зоологічному садку провідник, показуючи на гнідого в яблуках коня, казатиме екскурсіям:
– Кінь! Латинська назва: “Equus”! Колись дуже розповсюджена в Берліні тварина, а тепер от залишився один екземпляр, та й той з козинцями*...
Живуть коні в Берліні найбільше на пиві.
Чи то воно така традиція, чи, може, пиво треба возити не швидко, щоб воно не хлюпалось, а тільки це факт: пиво чомусь розвозять кіньми.
Великі-великі куцохвості equus'и волочать великі гарби з пивом.
Коні розгодовані до неймовірного: очевидно, вони пиво п'ють.
І безхвості. І не те, щоб у них хвости поодрізувано, ні, видко, що так вони й плодяться без хвоста...
«Усихає» берлінський кінь, з хвоста починаючи, і нічим йому, нещасному, перед смертю мух одганяти.
***
А що у нас, у Берліні, сум викликає, так це візники.
Є й вони ще, але їх небагато: машина нищить їх.
Візники старі-старезні, як і їхні коні!
Вони що мають своїх пасажирів.
І пасажири ж такі літами, як і коні, як і візники.