— Не розумію, — почула Кароля, який нависав тут-таки над її плечем. Ніби випадкова близькість роздратувала її. — Суб’єкт — багатий американець, теоретично повинен збудувати собі палац на власному острові, з полем для гольфа й охороною, що патрулює його гектари з гелікоптера. Але чувак має смак і купує тюдора в Новій Англії. А потім фарбує там стіни у помаранчевий колір і вішає на них один із двох найславетніших портретів світу, та ще й біля телевізора. Він якийсь божевільний.
— Не має значення. — Ліза відчутно перейшла у режим завдання. — Який то адрес?
— Серпентин, 12, Нью-Рошелл.
— Це диво польська розвідка має інтернет? — запитала, дістаючи свій новий телефон.
— Нині двадцять перше століття, — відповів Ґмітрук з кам’яним обличчям, хоча було видно, що шведка діє йому на нерви.
— Пошукаю вільний квадрат, — сказала, клацаючи щось у телефоні.
— Завтра ти повинна зустрітися з агентом, щоб оглянути нерухомість за три ділянки далі, — сказала їй Лоренц. — Тобі вельми сподобався будинок з оголошення, і ви з чоловіком дуже б хотіли його оглянути. Чоловік — британець, останні кілька років ви мешкали в Європі, а тепер вирішили перебратися сюди. Вам до вподоби ця халупа, бо так ви нібито живете в Англії, а насправді в передмісті Нью-Йорка. Отримаєш гроші на авто, гарні лахи і необхідні дії.
Ліза сховала телефон і вперше з повагою подивилася на Лоренц.
— Твоїм чоловіком буде Анатоль, ви вдвох повинні обстежити район.
— Хочу моїм чоловіком Кароля. Анатоль кращий, але гад не дивиться як мій чоловік.
Проїхали через Бронкс і виїхали на автостраду 1-95, що перетинала все східне узбережжя Штатів, від Флориди на півдні до кордону з Канадою в Мені.
— На елітний район не схоже, — буркнула Ліза англійською.
Ствердно кивнув головою. Їхали повз похмурі житлові масиви, просторі паркінги, промислові райони, гори металобрухту й рекламні щити на гігантських стовпах, і це все анітрохи не справляло враження вишуканого передмістя столиці світу. Лише коли минули річку Гатчинсон, стало привабливіше, обабіч ріс ліс.
Саме Нью-Рошелл спершу не здавалося цікавим. Низька забудова, товсті негри у спортивних костюмах на лавочках перед ресторанчиками з індійською їжею, салон краси «Ольга» з неоновою вивіскою, пральня із самообслуговуванням. Аж раптом стало непогано. На П’ятій авеню вже було добре, на Гамільтон-авеню — чудово, а Серпентин, що звивалася між захованими в маленьких парках котеджами, була казковою. Не дивно, що будинок, який вони збирались оглянути, — хоч і криза, хоч і невеликий, як на американські стандарти, а на додачу без ремонту, — коштував півтора мільйона доларів.
Зупинив орендований Субурбан біля вивіски бюро нерухомості з гаслом «Нью-Йорк — Новий Дім — Нове життя». Ліза штовхнула його й показала в глиб вулиці. За сто метрів далі, між деревами, стояв котедж Ричмонда. Не встиг нічого сказати, оскільки цієї самої миті двері з його боку раптово відчинилися навстіж. Здивувався: ззовні нікого не було.
— Ти, мабуть, Чарлі! Як я обожнюю британський акцент, він такий чарівний!
Опустив погляд. Поряд з авто стояла Карлиця, що мала не більше ста тридцяти сантиметрів зросту й усміхалася так радісно, ніби тільки від неї залежало, чи існуватиме далі уявлення про американців як про завжди оптимістичну націю, що, неабияк переймаючись, запитує «Як життя?» в кожного нового знайомого.
— А ти Рейчел! — Карлиця мусила підстрибнути, щоб побачити Лізу, яка сиділа з іншого боку величезного авто. — Я Бриджет. Як життя? Усе гаразд?
— Краще бути не може, солоденька! А що в тебе? Сподіваюся, ти вже продала сьогодні якийсь палац симпатичному шейхові! — відгукнулася шведка з американським акцентом.
Бриджет зайшлася таким сміхом, ніби в житті не чула вдалішого дотепу. А Кароль відчув себе ніяково, сидячи отак за кермом і дивлячись згори на маленьку жінку. Вискочив з авто і відрекомендувався як Чарлі Волтерс, наслідуючи англійський акцент. Бриджет театрально ляснула в долоні й подивилася на нього так кокетливо, що він не міг не розсміятися. Багато разів чув, як люди критикували фальшиву американську сердечність. Та, мабуть, йому був більше до душі світ удаваної сердечності, ніж автентичної європейської фрустрації, що йшла з глибини душі.