Але про всяк випадок зупинився біля першого бару «Ред Рубі» на Північній авеню. Був розташований в пошарпаному павільйоні, який ділив із закусочною, і не був схожий на місце, де харчуються аристократки. Більше того, не був схожий на місце, де взагалі хто-небудь їсть. І скоріше за все, не був баром, де харчується у своїх китайська діаспора. Усередині один араб курив кальян, інший за стійкою голосно розмовляв по телефону, намагаючись перекричати оглушливу музику, що звучала як близькосхідний варіант диско поло.
Араб на мить припинив кричати, однак не відривав телефона від вуха. Глянув запитально.
— Дві вегетаріанські страви, на які не треба чекати, — сказав Кароль, дістаючи з кишені жменю доларів.
— Чувак, це фаст-фуд, тут ні на що не треба чекати, — відказав араб, крикнув щось незрозуміле через плече і повернувся до розмови по телефону.
У підсобці голосно зашкварчав жир, і через п’ять хвилин за одинадцять доларів Кароль одержав дві характерні картонні коробочки з китайським їдлом, які відкривалися зверху подібно до квітки. Тхнули старим жиром і креветками з морозилки. Мав бути дуже голодним, бо сморід видався йому апетитним.
Про всяк випадок, бо після дискусії з самим собою вирішив, що сексу все ж таки не хоче, тим паче з нахабною шведкою невизначеного віку, зупинився біля аптеки, де купив упаковку презервативів. Паркуючись під затемненим будинком, замислився, чи в неї вже була менопауза. Може, зрештою, презервативи й не були йому потрібні.
Ліза Тольґфорс сиділа по-турецькому біля комп’ютера, загорнувшись у простирадло, певно, не могла знайти рушника. Вода капала з її волосся, і мокра тканина на плечах прилипла до її тіла. Приблизно так він собі це й уявляв, коли вибігав по їжу.
— Сексом займатимемося? — запитала.
— Що?
Ліза підвелась, однією рукою недбало притримуючи імпровізовану тогу, а другу поклала на стегно. У неї було чоловіче тіло, кремезне, з невеликими грудьми, зате з виразно означеними м’язами на плечах. Її обличчя зрілої королеви Арвен надто контрастувало з фігурою.
Запах смажених на старому жирі креветок розійшовся по дому, створюючи для цієї сцени безглузду смердючу сценографію.
— Я запитую, чи займатимемося сексом. Бо якщо ні, то я мушу одягнутися. А якщо так, то хотіла б зробити це зараз, перш ніж їжа вистигне.
Проковтнув слину.
— Я не чекаю ні одруження, ані ніжних словечок. Просто я провела вісім місяців у польській буцегарні, раніше регулярний секс відігравав у моєму житті важливу роль і… — замовкла, дивлячись на нього з єхидством, його вираз обличчя, мабуть, справді був дивний. — Гаразд, умовляти не буду.
Невдовзі сиділи поруч і наминали макарони з креветками, які на диво були не такі вже й кепські. На екрані монітора із шаленою швидкістю пролітали колонки цифр.
— До речі, — сказала, витираючи носа тильною стороною долоні, їжа була пекельно гостра — тут ідеться радше не про те, що в тебе немає бажання, а про те, що ти про когось думав? Про якусь жінку, так?
Знизав плечима.
— Важко. Мабуть, має змінитися ще кілька поколінь, перш ніж ви зможете дорости до західних суспільств. Від романтизму вас вилікують споживацькі інстинкти. Коли кілька років тому я була в Ріо, під час карнавалу…
Замовкла на половині фрази, бо цифри раптово зупинилися, і нахилилася в бік комп’ютера.
— Закінчимо пізніше. Маємо.
Лізині пальці швидко рухалися по клавіатурі, й за мить на моніторі з’явилося чорно-біле зображення приміщення, яке нагадувало багатий міщанський салон. Одразу впізнав великі вікна, увінчані тонкими, подібними до готичної архітектури арками.
— Як ти це зробила?
— Скористалася з чергової помилки пана промисловця. Неймовірно, якщо виявиться, що він зробив їх іще декілька, зможемо зайти по Юнака, наче по хліб до продуктового. Але це згодом. Зараз важливо, що кожен багатій з кількома маєтками хоче мати розумний дім. Знаєш, що це означає?
— Можеш налаштовувати все через інтернет.
— Авжеж, ця система, — клікнула кілька разів, — надзвичайно високого класу. На відстані контролюєш температуру води та приміщень, освітлення, сигналізаційні системи, через камери можеш проглянути приміщення в кольорі або, як я зараз, у режимі нічного бачення. З того, що я бачу, можна також виставити улюблений канал на телевізорі, щоб чекав на тебе увімкнений, коли повернешся. І розпалити камін. Дуже зручно і дуже нерозумно, якщо тримаєш усередині щось цінніше, ніж телевізор і кавоварку.