Майор Анатоль Ґмітрук вийшов зі своєї кімнати у боксерках і зі щіточкою в руці попрямував чистити зуби, дослухаючись до своїх лихих передчуттів. Ні, він не був якось по-особливому стурбований, не впадав в істерію, нерви його не були — як пишуть у романах — напнуті, мов струна, і він не почувався як тигр, готовий до стрибка. Він був трохи стомлений, розслаблений від алкоголю, очі йому злипалися, а шосте відчуття спало як убите. У Анатоля Ґмітрука просто було лихе передчуття.
Уся справа смерділа від початку навіть без постановок, багатоповерхових схем, найманців і таємничих кілерів.
Але ризик був у дозволених межах. Нелегальна операція на території союзницької країни інколи трапляється в цій професії. На відміну від дипломатів, він надавав перевагу таким акціям перед проникненням до арабських сіл. У союзників йому загрожували скандал і ув’язнення, а у ворога — смерть.
От тільки те, що сталося в Нью-Рошелл, було занадто добре підготовлене. На них чекали, у цьому немає сумніву. Чекали, щоб їх накрити, і це не вдалося тільки тому, що якийсь добрий ангел-охоронець, — Ґмітрук підозрював одного з натівських приятелів, який був перед ним у боргу, — застеріг їх останньої миті. А коли веселу компанію не вдалося схопити, без будь-яких церемоній задіяли план Б — ліквідацію. І з якихось причин — цього не хотів говорити при Зоф’ї — вирішили, що саме Лоренц є ціллю номер один. Ґмітрук не вірив, що кілер випадково з’явився біля її автомобіля.
Це йому дуже й дуже не подобалось.
У дверях ванної розминувся з Тольґфорс, на якій була футболка з величезним портретом Станіслава Лема. Мабуть, отримала її від Бознанського замість піжами.
— Хочеш поритися в норці, гаде? — запитала безтурботно.
Насупив брови.
— Слухай, Лізо, я справді не розумію твого жаргону, — сказав, цілячись у неї щіточкою. — Але якщо натякаєш на секс, то я за.
Ліза королівським жестом прочинила двері до головної спальні, яку їй віддав Кароль.
У Лізи й Анатоля відбувся вже другий сеанс ігрищ у лляній постелі, а Лоренц досі лежала на спині, втупившись у темряву й чекаючи на сон, який не хотів приходити. Не надто любила це приміщення, це була кімната для гостей, яку використовували рідко.
Зіскочила з ліжка на товстий, приємний для ніг килимок. Приємно було занурити стопи в синтетичне хутро, але цієї хвилини вона віддала б перевагу скрипучим дошкам, щоб кожний її крок було виразно чутно поверхом нижче, де був кабінет і де Кароль, напевно, вже хропів на шкіряній софі.
Припини бути такою дурепою, подумки картала себе. Почув би її кроки і що зробив би? Сів би на свого білого скакуна й галопом помчав нагору, аби перевірити, чи з нею все гаразд. Ох, дорогенька, чому ти так тупцяєш серед ночі? Чи не кошмар якийсь тебе мучить? Жадаєш моїх лицарських обіймів?
Пирхнула зо сміху.
Пора подивитися правді в очі, люба Зоф’є, подумала. Не викинула ти цього хлопця з голови, та й по всьому. Чи це щось міняє? Та звісно ж, нічого це не міняє, бо, беручи до уваги, як розвивався і як завершився ваш роман, Кароль Познанський є останнім чоловіком, який міг би тебе зацікавити.
Та що там, не так уже й погано розвивався наш роман, відповіла самій собі. Був бурхливий, але це, мабуть, добре. І не нудно було, і загалом класно.
Класно? Роман, який закінчується жбурлянням речей і розпусканням рук, називаєш класним?
Нумо без перебільшень, сварок було лише кілька, та й то насамкінець. І будьмо щирі: це я перша жбурляла предмети. Одного разу навіть влучила в нього словником.
А хіба він не заслужив цього своєю брехнею?
На це Зоф’я відповіді не мала.
Хіба не заслужив цього тим, що сказав, прощаючись? Чи уявляєш собі, щоб жінка, почувши таке, глянула на чоловіка? Уявляєш собі?
Не уявляю, відповіла не дуже переконливо й по хвилі додала: але також не уявляю собі чоловіка, який мовчки витримав би те, що я тоді сказала.
Зоф’я встала з ліжка й підійшла до дверей. Зазирнула в отвір для ключа, але було темно. Приклала вухо до холодного дерева. У будинку було тихо, всі спали.
Це було не зовсім так. Єдиною особою, яка в цей момент спала, була Ліза Тольґфорс, щаслива, задоволена й заспокоєна. Вона прожила достатньо багато років у достатньо ліберальних середовищах, аби навчитися відділяти глибокі емоційні зв’язки від сексуальної гігієни. Звісно, як і всі, вона любила, коли фізична близькість була доповненням любові, але саме сьогодні потребувала близькості, розслаблення й оргазму, що розливається по всьому тілу. І отримала це від офіцера з відстовбурченими вухами.