Він підігнув праву ногу. Я знав — ще крок, і він стрибне. Я прикинув відстань між нами і, коли обидві ноги його відірвалися від підлоги, без милосердя вдарив ступнею у сонячне сплетіння. Він втратив свідомість перш, ніж впав.
«Якщо вам потрібно буде вбити людину, — сказав тоді Кіноко, — я не впевнений, що ви зможете». У невеликому залі зібралося більше 120 чоловік, і тишу порушували звуки крапель крові, що падали на плавлену скелю підлоги. «Хоч ви знаєте тисячі способів, як це зробити». Вдар я на кілька сантиметрів вище і трохи під іншим кутом, він був би вже мертвий. Але Кіноко не помилявся — у мене дійсно не було цього інстинкту. І якби я вбив Граубарда захищаючись, прийшов би кінець всім проблемам, які тепер тільки розмножилися.
Граубард здійснив замах на офіцера. Тепер його вже не можна було просто замкнути в порожню кімнату і забути. І я чудово розумів, що суд над Граубардом не поліпшить моїх відносин з солдатами.
Тут я зрозумів, що поруч на колінах стоїть Діана і намагається розтиснути пальці на моїй пораненій руці.
— Подивися, що з Чарлі і Холлібоу, — пробурмотів я. — Розійдися! — Це групі.
ГЛАВА 5
— Не будь ослом, — сказав Чарлі. Він притискав мокру ганчірку до синців на скроні.
— Ти думаєш, я повинен його розстріляти?
— Не крутись! — Діана намагалася звести краї рани на моїй долоні разом, щоб заклеїти її. Здавалося, що замість кисті у мене шматок льоду.
— Можеш призначити кого завгодно, навмання.
— Чарлі правий, — сказала Діана. — Нехай тягнуть жереб.
Добре, що Холлібоу спить міцним сном на сусідньому ліжку. Не вистачало тільки її думки.
— А якщо він відмовиться?
— Покараєш його, і знову нехай тягнуть. Невже тебе нічому не навчили в «коробці»?
— Але ніхто з солдатів ніколи не вбивав. Вони подумають, що я скидаю на когось власний брудний обов'язок.
— Якщо все так складно, — сказала Діана, — то вишикуй групу і розкажи про це всім. А потім нехай тягнуть жереб. Вони не діти.
Така армія вже була в історії війни. Інтербригади, громадянська війна в Іспанії, двадцяте століття. Ви підпорядковувалися наказу, якщо бачили в ньому сенс. А не просто підкорялися. Офіцери і солдати не віддавали один одному честь і не користувалися званнями.
— Готово. — Діана опустила нечутливу долоню на моє коліно. — Не чіпай її з півгодини. Почекай, поки почне боліти.
Я оглянув рану.
— Ти сплутала мені всі лінії долі. Але я не скаржуся.
— І не варто. За всіма правилами ти повинен був залишитися без долоні. І ніякої регенерації.
— Ти міг залишитися без голови, — сказав Чарлі. — І ти ще вагаєшся? Потрібно було пристрелити негідника на місці.
— Без тебе знаю! — Чарлі з Діаною від несподіванки підскочили. — Чорт, прошу вибачення. Але дайте мені самому про себе турбуватися.
— Змініть краще тему ненадовго. — Діана почала перебирати вміст свого саквояжа. — У мене ще один пацієнт. Постарайтеся не хвилювати один одного.
— Граубард? — Запитав Чарлі.
— Так. Щоб міг самостійно зійти на ешафот.
— А Холлібоу?
— Прийде в себе через півгодини. Я пришлю Джарвіса — Вона квапливо пішла до дверей.
— Ешафот. — Я про це навіть не подумав.
— Слухай, яким же способом ми його стратимо?
— Виставимо за двері. Без церемоній. — Напевно, Чарлі не бачив, як виглядає такий труп. — Напевно, потрібно відправити його в регенератор.
— Оце ідея! — Засміявся Чарлі.
— Доведеться розрізати на шматочки — люк не надто широкий… — У Чарлі було ще декілька пропозицій відносно способу відправки Граубарда в переробку. Увійшов Джарвіс, не звертаючи на нас уваги.
Раптом двері лазарету відчинилися. Колісні носилки. Діана біжить поруч, натискаючи на груди людини на ношах, їх штовхає рядовий. Ще двоє залишилися стояти в дверях.
— Сюди, до стіни, — наказала Діана.
Це був Граубард. Намагався покінчити з собою. Серце зупинилося. Він зробив петлю з ременя, яка до цих пір бовталася на шиї.
На стіні висіли два великі електроди з ізольованими ручками. Діана однією рукою зірвала їх з гачка, другою рукою розсмикнула застібку куртки Граубарда. — Прибери руки, не торкайся носилок! — Ногою вона стукнула вимикач, і взявши в кожну руку по електроду, приклала їх до грудей солдата. Низьке гудіння, його тіло затремтіло, запах палаючого м'яса. Діана похитала головою.
— Готуйте його до операції, — сказала вона Джарвісу. — І викличте сюди Доріс.
Вона вимкнула електроди, кинула їх на підлогу і, знявши кільце комунікатора з пальця, сунула руки в стерилізатор. Джарвіс почав розтирати груди Граубарда огидно пахнучою рідиною. Між двома плямами опіків від електродів я помітив раптом червону крапку. Я не відразу збагнув, що це таке, і тут Джарвіс її стер. Я ступив до носилок і уважно оглянув шию Граубарда.