Зробивши дюжину впевнених кроків, капітан опинився в районі крижаного озерця.
— Спочатку мені треба трохи підігріти ось цю скелю. Опустити фільтри!
Я притиснув важіль під лівою пахвою, і на екран мого відеоконвертора ковзнув світлофільтр. Капітан направив свій палець-лазер на шматок чорної скелі розміром з баскетбольний м'яч і коротко вдарив променем. Спалах відкинув нескінченно довгу тінь капітана кудись за наші спини. Скельний уламок розлетівся на димлячі осколки.
— Вони швидко остигають. — Капітан ступив уперед і підняв один такий осколок. — Його температура зараз близько двадцяти чи двадцяти п'яти за Кельвіном. Тепер дивіться — Він жбурнув «гарячий» уламок на поверхню льоду. Уламок скажено закрутився, поплив по льоду і вилетів на далеку скельну поверхню. Капітан кинув ще один, і з таким же результатом.
— Як ви знаєте, ви ізольовані не абсолютно. Температура цих камінчиків приблизно відповідає температурі підошов ваших костюмів. І якщо ви спробуєте встати на поверхню водневого льоду, з вами станеться те, що сталося з уламками скелі. Тільки от скеля — вона завжди була мертвою скелею, чого не скажеш про вас.
— Причина такої поведінки каменів — в утвореному між ним і льодом прошарку рідкого водню, всього в декілька молекул завтовшки. Тертя між скелею або вами і поверхнею льоду відсутнє зовсім. А якщо тертя відсутнє, то і стояти неможливо.
Приблизно через місяць тренувань в костюмі ви навчитеся — повинні будете навчитися — виживати при падінні. Але не зараз — у вас ще немає навичок. Дивіться на мене.
Капітан пригнувся і одним стрибком вистрибнув на лід. У повітрі майнули підошви, але капітан вправно перекинувся у польоті і приземлився на руки і коліна. Він зісковзнув з льоду на скелю і піднявся на ноги.
— Найголовніше — не дати вашим радіаторам стикнутися з замерзлим газом. Порівняно з льодом вони все одно, що горнило домни. Миттєвий вибух.
Після цього ми ще близько години бродили по території бази, а потім повернулися в житловий корпус. Вже пройшовши шлюз, необхідно було почекати ще деякий час, щоб костюми встигли прогрітися до «кімнатної температури» Хтось підійшов до мене і торкнувся шоломом мого шолома.
— Це ти, Вільям? — На шоломі у неї була напис «Маккой».
— Привіт, Оін. Щось сталося?
— Я просто хотіла запитати, з ким ти будеш сьогодні спати.
Вірно, я й забув. Списки тут не складали, кожен вибирав сусіда сам.
— Е… я, тобто я ще ні з ким не домовлявся. Якщо ти… то звичайно.
— Спасибі, Вільям. Бувай. — Я дивився їй услід. Якщо хтось і міг виглядати спокусливо навіть в боєкостюмі, так це Оін.
Кортес вирішив, що ми вже досить прогрілися, і повів нас в роздягальню. Кожен, задкуючи, завів свій костюм в належне гніздо і підключився до підзаряджаючого батареї джерела. (У боєкостюми була вмонтована автономна плутонієва батарея, якої вистачило б на кілька років, але нас привчали до ощадливості.) Зрештою всі благополучно підключили свої костюми і було дозволено виходити на світ божий: дев'яносто сім курчат, що вискакують з яскраво-зелених яєць. Було холодно, особливо це стосувалося боєкостюмів, тому ми дуже недисциплінованим натовпом кинулися до шафок з одягом.
Я натягнув туніку, штании та сандалії, але все одно тремтів від холоду. Я взяв свою чашку і став у чергу за порцією гарячої сої. Щоб зігрітися, усі в черзі стрибали на місці.
— Я-як… т-ти думаєш М-Мандела, ск-кільки з-зараз тут… градус-сів? — Це була Маккой.
— Н-навіть… знати… не хочу… — Я кинув стрибати і почав з усією можливою енергією розтиратися однією рукою, так як в іншій я тримав чашку.
— У всякому разі, не холодніше, ніж в Міссурі.
— Ух… хоч би… включили… обігрів… диявол їх забери…
Маленьким жінкам завжди доводиться найгірше. А Оін була у нас наймініатюрнішою, лялечка з осиковою талією, ледь п'яти футів зростом.
— Уже включили кондиціонер. Скоро прогріється.
— Хотіла б… я бути… такою здоровою, як ти. — А я потай радів, що все навпаки.
ГЛАВА 6
Втрати у нас почалися на третій день, коли ми тренувалися робити ями.
Враховуючи нашу енергоозброєність, копати лопатою або подібним інструментом довбати проморожений камінь Харона було б просто непрактично. І проте можна цілісінький день стріляти з гранатомета і не видовбати навіть окопу. Тому використовується пальцевий лазер. З його допомогою робиться заглибина, в неї вкладають заряд з годинниковим механізмом, а ви чим поскоріше забираєтеся в укриття. Укриття на Хароні — це проблема, якщо тільки ви не обзавелися ямою де-небудь поблизу.