— Міє…
— А можна я тут сьогодні посплю?
Він нахмурився. Погляд горіхових очей шукав її погляд.
— Поспиш?
Він був оголеним, тож вона відчула те, що притискалося до її ноги. Опустила підборіддя й подивилася на нього крізь темний серпанок вій. Вуста її вигнулись у легкій усмішці розуміння, коли вона відчула, як він легенько ворохнувся. Підкреслено повільно опустила вниз вільну долоню. Провела пучками пальців уздовж усієї довжини, відчула, як він здіймається догори. Хлопець видихнув, коли її рука охопила його повністю, ковзнувши пальцями по шовковисто-гладенькому споду. І темне задоволення сповнило її: найлегший її дотик міг запалити в ньому полум’я.
Доньки Божі, та який же він був гарячий. Майже обпікав їй долоню. Слизький холодний страх, що оселився в її шлунку, почав танути, а заступив його вогонь, що поволі розгорявся.
Вона гойднулась уперед, прихопила його губу зубами. Досить міцно, аби порснула кров. Сіль на язику. Полум’я здіймалося вище, проганяючи страх. Він намагався випручатися, та її кулак міцно стиснувся довкруж нього. Він завмер, застогнав, заплющив очі. Усмішка скривила її губи й сповнила дівчину п’янким теплом. Вежа м’язів, убивця, а їй під силу утримати його на місці однією рукою, неначе він переляканий олень.
Вона боялася. У голові млоїлося. Ледь трималася на ногах. Та десь на споді вона розуміла, що хоче його. Хоче його випити. Хоче ним оволодіти. І страх цього, передчуття тільки збільшували це бажання. Цієї миті не важило ні те, де вона була, ні те, що вона робила. Ні ті милі смертей, що лишились позаду чи чекали попереду. Важив тільки його запах, мускус, мужність і хіть, що сповнили її легені. Жар у її долоні, пульс, що молотом гупає під його шкірою, притлумлені зітхання, коли вона знайшла його вуста, коли її язик шукав його. Коли вона поцілувала його, він застогнав — протяжно й гаряче, його руки заплутались у її волоссі, а вона міцно штовхнула його, припечатуючи спиною до стіни так, що м’язи ляснули об камінь.
Тепер її вуста знайшли його шию, язик вистежував гарячу лінію хлопцевого пульсу. Одна рука вивчала гладкі вигини його грудей, інша все ще погладжувала його, поки він тремтів і зітхав. Усе ще настрашена, — дихання перехоплює, — вона пірнула нижче, вуста її прослідували від ключиць до його грудей. Він ніжно спинив її, відшукав її погляд, на губах запеклася кров.
— Міє… ти не мусиш цього робити.
— Я хочу.
З тією ж підкресленою повільністю вона пильно подивилася йому у вічі й опустилася навколішки. Провела обома руками вздовж усієї його тремтливої довжини й усміхнулася, коли він відкинув голову назад і застогнав. Вона такого ніколи не робила, відчувала невпевненість у собі, попри всі Аалеїні лекції з цього предмету. Та вона хотіла заволодіти ним — з усією люттю, яка витопить весь страх, що лишився всередині неї.
Вона торкнулася язиком розпеченої шкіри, відчула, як він підстрибнув. Богине, який він був твердий. Розтулила вуста й лизнула його від кореню і аж до самого кінчика, усміхаючись його стогонам. Скуштувала солонувату солодкість голівки, що пекла їй язик. Цілувала його, вище, нижче, коліна в нього майже підломилися. А вона зволожила вуста кінчиком язика й занурила його до рота.
І тут уже загубилась вона сама. Нею керували інстинкти. Цей гладенький жар важко було собі й уявити. Спочатку вона рухалась невпевнено, не знаючи, куди її веде хіть, та він охопив її голову й ніжно скерував у правильному напрямку, вгору й вниз по всій довжині, щоки втягуються, рука ритмічно рухається біля кореня.
Цієї миті він належав їй. Повністю. Абсолютно. Безрадно. Доньки Божі, та вона це ледь витримувала. Відчуття абсолютного контролю, захват від того, що всі ці розмаїті стогони та здригання спричиняє вона, і, далі рухаючи язиком, вона й собі застогнала, відчуваючи, як над нею бере гору жага. Цієї миті вона жадала тільки одного. Тепер вона — не трепетна незайманка на заплямованих кров’ю простирадлах. Не дівчина, яку тримають у полоні кошмари. Не перелякане дівчисько.
Він ухопив її за волосся міцніше, пульс його пришвидшився. Груди здіймалися, наче його легеням бракувало повітря.
— Міє, — видихнув він. — Я…
Вона відчула, як він, пульсуючи, здибився між її вуст. Притягнув її ближче, ще ближче, ще. Його спина вигнулася, ноги затремтіли. А тоді він простогнав її ім’я, кожен м’яз у його тілі напружився, і рот її сповнили бризки солодкувато-солоного жару. Дівчина застогнала, ця влада п’янила її. Вона й далі стискала руку, рухаючи її по всій його довжині, витискаючи кожну краплю до останньої, поки він не відсунув її з видихом аж болісної насолоди, намагаючись сповнити легені тремтливими вдихами.