— Я не буду зізнаватися в тому, чого не робила!
— Але ж докази про інше свідчать, — Друзілла присіла на край бюрка й нахилилася до Мії ближче. У розсіяному світлі зблиснув обсидіановий ключ. — Серед цьогорічних учнів ти єдина шульга. Твій зиск від усунення Карлотти від участі в змаганні Павукобивці є найбільшим. Ти не можеш довести, де саме була вчоробороту, а кров жертви знайшли у твоїй постелі — факт, який ти сама пояснити не здатна. Чи навідувала колись Карлотта твою кімнату?
— Ні, але…
— Можливо, під час суперечки із Джессаміною в Небесному Олтарі її було поранено? Чи могла її кров якимось чином потрапити на твій одяг?
Мія на мить задумалася, чи не збрехати, але вона знала, що Друзілла питатиме про це всіх, хто бачив ту сварку. І якщо її зараз спіймають на брехні…
— Ні, Лотті не поранилась, — Мія спохмурніла. — Але чому ви взагалі були в моїй кімнаті?
— Шукали Карлоттин записник, ясна річ.
— І ви правда думали, що його знайдете? Та я б ідіоткою мусила бути, якби тримала його у своїй кімнаті після того, як їй горло перерізала, хіба ні?
— Та якби тебе хотіли підставити, як ти наголошуєш, хіба не логічніше було б, якби вбивця залишив там записник, а не одненьку краплю крові?
— То якби ви знайшли її нотатки, це свідчило б про мою провину чи про невинуватість?
Друзілла насупилась і знову склала руки на грудях.
— Чи є хтось, хто зможе засвідчити твоє місцеперебування?
Мія увіп’ялася нігтями в долоні. Звісно, був хтось, хто міг би поручитися за неї. Та якщо Трік визнає, що він був у її кімнаті, він цим визнає, що порушив комендантську годину. І вони його через це покарають. Може, навіть сильніше за Цитя.
— …є хтось, хто зможе засвідчити її місцеперебування…
Шлунок Мії пірнув угору. На столі превелебної матінки матеріалізувався Пан Добрик і подивився на жінку, нахиливши голову. Друзілла перевела погляд на тіньове створіння, та вигляд вона мала неприховано скептичний. От тільки Мія знала, що Тріка Пан Добрик не любить. Жодної відданості до нього не відчуває. Та він за секунду продасть хлопця, якщо це означатиме, що Мія терпітиме отаке приниження на секунду менше.
— Невже? — промовила Друзілла. — Чи насмілюсь я спитати?
— …я не знаю. насмілитесь?..
— Пане Добрику, не треба, — попередила Мія.
— …і чому ж?..
— Бо я прошу цього не робити.
І отут Друзілла різко озирнулася, пильно дивлячись на Мію примруженими очима.
— Аколітко, я не маю потреби пояснювати, наскільки серйозний цей переступ. Якщо тебе визнають винною у смерті аколітки Карлотти, найменше, що тебе чекає, — це покара бичуванням. Можливо, йтиметься про смерть. Якщо хтось може підтвердити твоє алібі на вчоробороту…
Міїн погляд зосередився на не-коті. Він благав.
— …тобі варто довіряти мені більше…
— Будь ласка, не треба.
— …міє, що змінилося?..
— Годі! — різко промовила Друзілла. — Я тут господарка. Не до неї звертайся, а до мене. В ім’я Благословенної Велительки, наказую тобі.
Пан Добрик повернув голову й пильно подивився бездонним поглядом на Друзіллу.
— …але ж це очевидно…
— Пане Добрику, не треба.
Не-кіт смикнув хвостом. Обдивився стару жінку з голови до ніг.
— …це я…
Запала тиша, і Мія могла присягнутися, що почула, як Марій пирхнув. Не-кіт глипнув на неї і, здається, похитав головою, наче кажучи, що вона мусила більше йому довіряти.
— …я ніколи її не полишаю. я сторожу, коли вона спить. я напевно знаю, що саме вона робила минулого вечора…
— Ти мене за дурепу маєш, малий їздець?
— …у цих стінах є дурні, превелебна матінко, але ми з вами до них не належимо…
Пан Добрик кивнув на Мію:
— …вона того зробити не схотіла б і не змогла б…
Друзілла сердито загарчала, підхопилась з місця й сіла за бюрко. Марій прогулявся вздовж альковів, знову торкаючись одного фіала, іншого, і ледь помітно посміхався. Стара жінка склала пальці «хаткою».
— Аколітко Міє Корвере. Тобі заборонено полишати свою кімнату. Тобі приноситимуть їжу та все, що ти потребуватимеш для навчання. Тобі заборонені всі контакти, і стежити за цим буде Рука, що залишатиметься на сторожі біля твоїх дверей. Цього вечора клір збереться, щоб обговорити твою долю.
Обабіч Міїного крісла виринуло двійко Рук. Мія зрозуміла: у тому, щоб і далі гнівити матінку, сенсу нема, тож повільно підвелася, низько вклонилася й швидко вийшла з покоїв Друзілли. Руки прослідували за дівчиною до її спальні, провели досередини й замкнули двері. Швидкий позирк крізь замкову шпарину довів, що в коридорі зачаїлися фігури в каптурах.