Кімнату Мії перегорнули догори дриґом: шухляди повитягували, постіль зірвали з ліжка. Мія ляпнулася на голий матрац, підпалила сигарилу й подивилася у стелю.
— От срань.
В узголів’ї матеріалізувався Пан Добрик і подивився вниз — просто їй у вічі.
— …я волів би отримати вибачення в письмовій формі, хоча по-справжньому красна промова мене теж може задовольнити…
— Ага, — відкашлялась Мія. — Ти вже вибач за оте.
— …це якийсь новий різновид красномовства, з яким я ще не стикався…
— Прірва й кров, та напишу я тобі таке гарненьке на позолоченому пергамені й потім проспіваю його з вершини гори. Нам є зараз про що думати, хіба ні?
— …навіть якщо вони вирішать, що ти винна, тебе не вб’ють…
— І чому ти такий упевнений? Вони можуть з мене взірець зліпити.
— …у цьому було б небагато сенсу. убивця, настільки вправний, щоби втекти зі спальні після дев’ятих дзвонів, прокрастися до зали істин, перерізати дівчині горлянку від вуха до вуха, змити із себе всі сліди крові й прокрастися назад до ліжка, і щоб при цьому його не побачили…
Мія дихнула не-котові в обличчя димом.
— Її Карлотта звали, Пане Добрику.
— …хай там як, а вбивця продемонстрував неабияку вправність у точнісінько тому самому мистецтві, якого вони тут вчать…
— Ой, ага, може, вони навіть стрічечку мені до цицьок почеплять.
— …маю сумніви. але також я сумніваюся в тому, що викладачі в школі вкрай небезпечних убивць надто засмутяться, коли хтось з їхніх учнів і справді виявиться вкрай небезпечним убивцею…
Дівчина глибоко затягнулася й видихнула сіре прокляття.
— …джессаміна поміж аколітами — очевидний варіант. але необов’язково правильний…
— А хто ще тоді?
— …хто є третім за досягненнями в мистецтві отрут?..
— Цить, може? Але Озрік та Марцелл теж непогано на тому знаються.
— …і кожен з них має потрібні навички непомітного пересування…
Мія втягнула дим, думки стрімко зірвалися в біг. Із Джессаміною треба кінчати. Проте, якщо вона чи Діамо просто візьмуть і помруть, клір негайно її запідозрить. І в будь-якому разі зарано цим перейматися. Та й який сенс плани, що Джессаміни та Діамо стосуються, снувати, поки вона не знає, яким буде висновок про смерть Карлотти. Мішок з її проблемами стане набагато легшим, якщо клір її на горло стратить…
Замість того щоб вештатись без діла, Мія повернулася до роботи над Павуковбивцевою формулою. Влаштувалась, згорбившись на розореному ліжку, і швидко записувала думки до оправленого в шкіру нотатника. Минали похмурі години, Пан Добрик пропонував ту підмогу, до якої був придатен. Головоломка відволікла її від думок про клір, про ймовірність того, що всі її ретельно розбудовані плани за кілька годин можуть по воді піти. Що б Меркуріо сказав у ситуації, коли все навколо на шматки розвалюється?
«Зосередься на тому, що можеш змінити, — порадив би він. — А все інше якось саме влаштується».
Мія зітхнула.
Так чи інак.
За кілька годин стук у двері вирвав Мію з аркімічного танку, що буяв у неї в голові, і повернув до тьмавого світла. Вона встигла, не дуже це усвідомлюючи, викурити половину зі свого сигарилового запасу, і чашка, що стояла поруч із ліжком, попелом була по вінця повна. Горло в дівчини дерло, голова пливла. Вона розчавила останній недопалок та скривилась.
— Зуби й Паща, треба з цим зав’язувати.
— …тут є й небезпечніші речі, які ти собі до рота тягнеш…
Пан Добрик пильно витріщався на неї із затінку.
— …двеймерські хлопці, скажімо…
— О, браво. Ми довго над цим думали, правда ж?
— …більшу частину вчорообороту…
— Непогано час минув.
— …тут є й небезпечніші способи…
— Гаразд, гаразд, годі вже. Останнє, що мені треба перед стратою почути, — це те, як ти критикуєш мій підхід до вибору пенісів.
— …геть усі вони сміховинні. якщо треба знайти доказ недоброзичливості вашого творця — достатньо просто подивитися між ноги середньому хлопчику-підлітку…
Тук-тук-тук.
— Аколітко. Тебе прикликають до Зали Жалоби.
Мія підвелася з ліжка. У животі страху не було. Серцебиття упевнене. Вона поховала в одязі з десяток ножів, твердо наміряючись боротися, якщо їй і справді смерть загрожує. Задумалася, що ж чекатиме її там, під поглядом статуї.