Вона розім’яла пальці.
Руки схопилися за її сорочку, і Мія напружилась, коли вони вже наготувалися оголити їй спину. Вона подивилася на богиню, що височіла над нею, у ті порожні очі, що супроводжуватимуть її, хоч би куди вона йшла.
Дай мені сили…
— Спиніться.
Мія зітхнула. Полегша й гнів змішалися разом.
От чортів дурень…
Мія озирнулася. Усі погляди були прикуті до Тріка. Хлопець ступив уперед і дивився на шахідів.
— Матінко Друзілло, зупиніть це.
— Повернися до свого місця, аколіте. Присуд зроблено. Покарання має відбутися.
— Тріку, не треба, — просичала Мія.
— Присуд неправильний. Мія не могла вбити Карлотту.
— Мене не цікавить твоя оцінка її вдачі, аколіте.
— Та я не про її бісову вдачу кажу, — різко промовив Трік. — Мія не змогла б вчоробороту вбити Карлотту так, щоб я про це не знав.
— І чому ж це?
— Тріку, спинись!
Трік не звернув уваги на Міїне прохання й подивився на ткалю. Губи в нього пересохли. І попри те, що він знав, яке покарання на нього чекає, він усе одно заговорив:
— Бо я був у неї в кімнаті з нею разом.
Клір перезирнувся — як не рахувати Соліса, який похмуро витріщався на стелю. Друзілла глянула на Маріеллу з братом, знову перевела погляд на Тріка.
— То ти визнаєш, що був поза своєю кімнатою після дев’ятих дзвонів?
— Мене всю безніч там не було. Еш може підтвердити. Вона бачила мене в Міїному ліжку цього ранку.
Друзілла повернулася до Ешлін:
— Чи це правда, аколітко?
Еш прикусила губу. Кивнула неохоче:
— Так, превелебна матінко.
— Тож Мія Лотті вбити не могла, — продовжував Трік. — Попри всі ваші «докази». Ви не можете викинути її з Павуковбивцевого змагання. Ми з нею весь час в одному ліжку провели.
— І чому ти не поінформував нас про це раніше?
— Бо я попросила його цього не робити, — сказала Мія.
— Ви не можете викинути Мію з випробування Павуковбивці, — наполягав Трік. — Стати Клинком — це для неї все. Вона цього не робила.
Друзілла подивилася на Мію. Клір подивився на матінку.
Дівчина зачаїла дихання, хвилини минали, наче ті роки. Примарний хор співав свій гімн посеред темряви, пульс калатав у Міїних венах. Клір стишено перемовлявся, і все, що Мія колись робила, за що стікала кров’ю, завмерло цієї миті на терезах. Їй кортіло поцілувати Тріка. Кортіло добряче йому зацідити. Він їй суперником був. Першим, останнім, довічним. Вона його не кохала. Він її не кохав. У пітьми для такого місця нема, і вони обоє це знали. Чому він ризикнув усім цим заради неї? Бо вона для нього ніколи б цього не зробила.
Нарешті матінка Друзілла заговорила, сповільняючи мерехтіння Міїних думок.
— Дуже добре, — промовила стара жінка. — У світлі цих нових доказів можна дійти висновку, що провина аколітки Мії не є беззаперечною, тож її покарання може виявитися необґрунтованим. І нехай це сталося дещо запізно, клір мусить привітати чесність аколіта Тріка. Дуже схвальна хоробрість, враховуючи ціну, яку треба за неї заплатити.
Друзілла повернулася до Рук, що стояли навколо неї.
— Зв’яжіть його.
Одягнені в ряси постаті оточили Тріка й потягнули його до постаменту. І весь цей час Друзілла вела далі:
— Попри всю чесність, дуже прикро, аколіте Тріку, що покарання, яке прикликав на себе аколіт Цить, не було доста переконливим, аби відрадити неофітів від порушення комендантської години. Можливо, твоє власне запобіжить подальшому непослуху.
Вона повернулася до Маріелли.
— Сто батогів.
Шеренгою аколітів пробіг шепіток, Трік пополотнів. Навіть якщо Марій не дозволить йому стекти кров’ю, навіть якщо Маріелла стане на заваді смерті, біль від ста батогів запевно його вб’є. Після всього, крізь що він пройшов, після всіх страждань Тріку судилося померти тут, у череві темної гори, божевільно волаючи і благаючи про смерть.
Заради неї він ризикнув усім. І, правду кажучи, він знав, чого це вартуватиме.
І знав, що вона для нього цього ніколи б не зробила.
— Превелебна матінко, — промовила Мія. — Зачекайте.
Дівчини торкнувся холодний блакитний погляд.
— Аколітко?
Вона глибоко вдихнула. Тінь ворухнулася в неї під ногами.
Чи вона?..
— Це я попросила Тріка прийти до мене в кімнату. Принаймні наполовину — це моя провина, — Мія зібрала всю рішучість. — І половину покарання теж мушу витерпіти я.