Дівчинка похитала головою. Загарчала.
— Це припиниться, коли він припинить.
І, стиснувши пальці в тремтливі кулаки, вона зникла.
Крок.
Вона біля підніжжя Каменю поміж тіней гострих скель.
Крок.
Вона перетнула бухту, й ось — мінлива чорнява узбережжя.
Крок.
Вона стояла на бульварі й дивилася на карнавальну юрму в усміхнених масках. Пана Добрика з нею вже не було, та обіч дівчинки ступала лють, випалюючи те місце, де намагався пустити корені страх. Вона переступала з однієї тіні до іншої, наче дитина, що перестрибує затоплений рівчак по камінчиках кладки. Люди здригалися, коли вона їх минала. Місто навколо здавалося розмитим та непевним, просто тьмяні силуети проти густішої пітьми. Та небо над головою було яскравим, як за сонцясвітла. Зірки вкривали його, наче діаманти — саван. Тіні співали до неї. Тримали міцно й утирали сльози. Животи в них судомило. Язики повнились жадобою.
Вони голодні — зрозуміла дівчинка.
Пітьма голодна.
Мія окинула оком обрій та відшукала Ребра, що виступали над далекими дахами. Крок. Ще крок. Ще крок. І от вона вже перед Гранд-Базилікою. Дівчинка знала, що вони зберуться отам — для меси на істиннотьму. Усі разом. Консул Скаева. Кардинал Дуомо. Юстицій Рем. Фальшива побожність і гарні шати. Просякнуті кров’ю долоні міцно стулені, очі здійняті догори, возносять молитви до сонць, яких вони вже ніколи не побачать.
Вона вийшла з тіні тріумфальної арки й подивилася на базиліку. Величезне округле подвір’я, оточене зусібіч мармуровими колонами. Посередині бовваніє статуя Аа Всевидючого: п’ятдесят футів заввишки, меч наголо, три величезні аркімічні сфери на розгорнутій долоні. А за ним височезна будівля, самі вітражі та величні округлі бані, аркади та шпилі, освітлені тисячами сфер, що марно відганяють голодну Пітьму.
На подвір’ї юрмилися люди — не доста багаті чи високородні, щоб потрапити досередини настільки чорної ночі. Та біля кожної колони стояли чоловіки в осяйних білих обладунках, багряних плащах та з плюмажами на шоломах. Легіонери-люмінатії, які зібралися захищати сенаторів, преторів, проконсулів, кардиналів, що заполонили священні притвори базиліки. Вигляд цих чоловіків змусив її пригадати батька — в обороти, що передували його смерті. Як він ніс її на своїх плечах міськими вулицями. Як його щетина поколювала її щоки, коли він її цілував.
Обличчя багровіє.
Ноги хвицяють.
Гхи. Гхи. Гхи.
Вона підвела погляд на статую Аа. З ненавистю плюнула.
— Я молилась до тебе. Благала тебе повернути їх додому. Хіба ж ти не настільки всевидючий, щоб побачити, як вони страждають? Чи тобі просто байдуже?
Всевидючий не відповів. Вона потягнулася до бога Світла та його сфер, огорнула їх стрічками чорняви. І поки кричала настрашена юрма, вона стиснула кулаки. М’язи натягнулися. На шиї випнулися жили. Статуя поточилася на своєму постаменті з вереском змученого каменю. Віряни заволали від страху, верескливий натовп кинувся врізнобіч, і тут статуя нарешті похитнулася вперед і впала на каміння з оглушливим грюкотом.
Тіні потягнулися до найближчого люмінатія, охопили його довкруж голови та стегон і розірвали навпіл. На полірований мармур бризнула кров. Люди волали. Легіонери стривожено зревіли й оголили мечі. Навіть уночі їхні клинки світилися, по краю лез витанцьовувало істинносвітло. Мія ступила в тінь під ногами, вийшла крізь тінь позаду найбільшого й найсильнішого легіонера, що тільки знайшла. Пітьма наче сама собою огорнулася навколо його шиї, і хребет його затріскотів, як підмоклі феєрверки. На кам’яну долівку він упав уже мертвим.
— Демон! — здійнявся крик. — Темряник! Убивця!
Величезним подвір’ям прокотилась хвиля тривоги. Народ у правдивому розпачі кинувся врозтіч, подалі від руїн їхнього поваленого божества. Зусібіч збігалися солдати. Темрява співала до неї, сповнюючи розум. Відсувала свідомість до якоїсь холодної порожнечі — лишалась тільки лють. Голод. Чорні завитки, що ворушилися в темряві. Кістки й кров. Світло випалювало очі. Стільки мечей зібралось навколо. Стільки людей. Вона брела повз них, переступаючи з тіні й до тіні. Розкидувала їх, наче іграшки; гостра як бритва чорнява розтинала осяйну білу крицю й вивільняла червоне осердя.