— Боби пебебу, бабудь, — сказала вона.
Мія підвела очі від записника.
— Га?
Еш спробувала вимовити слова ясніше, і Мія побачила увесь вміст її рота.
— Боби. Пебебу. Бабудь.
— Чорна Матінко, Еш, та не говори ти з повним ротом, — пробуркотів Озрік.
Еш ковтнула води та хмуро подивилася на брата.
— Дивно. Коли я останнього разу була в Богодолі — геть-чисто те саме одному гарненькому солдатику сказала.
Брат затулив вуха:
— Ля-ля-ля-ля-ля-я-я-я.
— Співав, наче той хорист. І під час, і після. Ті хлопці-люмінатії завжди вершки знімають.
— Здається, я сказав «Ля. Ля. ЛЯ», — проревів Озрік.
Ешлін кинула братові в голову булочкою.
Озрік підняв повну ложку вівсянки:
— Готуйся до смерті…
Мія втрутилась, поки повномасштабна війна не розгорілася.
— То що ти казала, Еш?
Дівчина опустила другу булочку й застережливо покивала брату пальцем.
— Я сказала, що тобі треба перерву зробити, мабуть. Оці всі марні страждання — то не діло. Ходімо прогулятися разом, коли наступного разу в Богодолі будемо. Я тебе візьму до люмінатських пивнух. Видихнеш трохи.
— Та я й так дихаю.
— Корвере, це ж хлопці у формі.
— Ярнгейм, а ти знову за своє?
— Вони бодай знають, як легенями користуватись на повну.
Еш посміхнулась і скоса глянула на Тріка, чекаючи, як він зреагує. Треба зауважити, двеймерець мав незворушно кам’яне обличчя — коли підхопив булочку й пожбурив її Еш у голову.
— Може, у когось усе й пречудово, — пробурмотіла Мія. — Ти в змаганні Мишолова вже на сімдесят балів відірвалася. Точно ж навчання в Кишенях на верхній сходинці завершиш.
Еш заклала руки за голову, відкинулась на стільці й зітхнула.
— Що ж удієш, коли від природи талант маю. Вкрасти кістку з пащі сторожового пса — то моє. Бачив би хтось, як я ножі Павуковбивці взяла. Чисте тобі чародійство.
— Я бачив, яке вона лице мала, коли зрозуміла, що ти ті ножі поцупила, — промовив Трік. — Еш, ти хоробріша за мене.
— У коханні та крадіжці будь-яка зброя годиться, — знизала плечима дівчина.
— Два тижні до ініціації, — мурмотіла Мія. — Солісове змагання в Залі Пісень почнеться завтра. Якщо я найближчим часом рішення не знайду, то на цьому все. Ніхто й поняття зеленого не має, хто ж у змаганні Аалеї переможе, і в мене нуль шансів потрапити на верхню сходинку будь-якого іншого списку, хіба що я в превелебної матінки ключ просто з шиї зніму.
— Зуби й Паща, для такого і в мене хоробрості не стане, — здригнулася Еш, кидаючи погляд на стареньку. — До біса сто балів. Та вона тебе двічі закатрупить, поки ти про це мріятимеш.
— Отже, — Мія знову підхопилась швидко нотувати, — от ми й повернулися до свого.
— А ти не переживаєш, що все це записуєш? — підняла Еш брову.
— А що таке, ти й це збираєшся вкрасти?
— Та щоб у тебе в роті здохло, жінко, я в тебе тільки якийсь там паршивенький кинджальчик украла. І потім перепросила. Усі подумають, наче я в тебе любчика відібрала.
— Усе з моїм ротом гаразд.
— То я просто кажу, що обережніше — дивись, де записи лишаєш, — попередила дівчина. — Щось воно не схоже, що з Рудою та її хлоп’ям усе скінчилось. Пам’ятай, що вони з Лотті зробили.
Мія кинула погляд туди, де Джессаміна з Діамо сиділи. Нехай вона склала вже з десяток планів, як помститися за вбивство Карлотти, Мія знала, що втілювати їх у життя буде геть нерозумно. Якщо з тією парочкою щось трапиться, клір стукатиме в Міїні двері вже за десять секунд.
Діамо, жуючи, спостерігав за нею, а Джесс щось нашіптувала йому на вухо. Мія ліниво замислилась, а чи вони одне з одним трахаються. Прив’язаність одне до одного вони відкрито ніколи не демонстрували, але то на Джессаміну не схоже — слабкості назовні виказувати. І так, тепер між ними лежить смерть Лотті, та й ніколи вони подругами не були, але Мія все одно думала про Джессаміниного батька. Про люмінатіїв, яких убила на порозі Гранд-Базиліки. Скільки сиріт вона лишила за собою після того приходу істиннотьми? Скільки ще таких джессамін?
І чи будуть сини та доньки тих чоловіків дивитися на неї так само, як вона на Скаеву дивиться?
На кого вона перетворюється?
Корвере, не відволікайся.
Мія відкинула неприємні думки, повернулась до Еш і промурмотіла:
— Так, ліпше зачекаємо, поки я рішення знайду, і тоді вже непокоїтимемось, ага?
— А ти вже близько до розгадки?